Чоловік потрапив у полон 20 липня 2023 року на Бахмутському напрямку. Це трапилося після важкого бою поблизу села Григорівка. Як мені розповідали, сили були нерівні, у росіян була підтримка авіації. Мій Василь допомагав пораненому побратимові, і їх обох спіймали росіяни. Так вони потрапили в полон. Поранений товариш вижив, і тривалий час вони разом були у полоні, але кілька місяців тому його перевезли у колонію на територію Росії”, – розповіла пані Надія.
Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ Василь Штогун перебував на роботі у Польщі. Але не зміг більше залишатися за кордоном і повернувся додому.
Чоловік пішов у ТЦК, поновив дані. Вступив у територіальну оборону. Згодом, коли вже не потрібно було патрулювати вулиці, влаштувався на роботу на місцеве підприємство. Восени йому прийшла повістка. Але склалося так, що він саме зламав ребра, тому місяць йому дали на лікування і вже у грудні мобілізували”, – згадує дружина.
Спершу Василь перебував на службі у Територіальному центрі комплектування. У лютому його направили на навчання на Львівщину, а вже після цього – на Бахмутський напрямок.
Страшним ударом для родини стало повідомлення, що чоловік зник безвісти. За словами пані Надії, вони робили все можливе, аби дізнатися, що саме трапилося, та щиро сподівалися, що Василь у полоні. За цей важкий період невідомості у пані Надії стався інфаркт.
Ми писали волонтерам, у міжнародні організації, зверталися, куди тільки могли, аби хоч щось дізнатися. І нам пощастило. На свято Спаса 2023 року ми вже знали, що він у полоні. Це було таке полегшення, що навіть словами важко описати наші емоції в цей момент”, – каже пані Надія.
Згодом вона отримала звістку про чоловіка від звільненого з полону військового з Маріуполя. Він розповів, що Василь перебуває у колонії на Луганщині, важко працює. Після цього дзвінка були ще звістки від звільнених полонених. Пані Надія з нетерпінням чекала моменту, коли зможе обняти чоловіка. Зізнається, навіть мала передчуття, що це станеться.
“Про те, що 4 липня очікується обмін, нас не сповістили. Тож я того дня не чекала новин. Сіла обідати і задзвонив телефон. Невідомий номер, я подумала, що це з Координаційного штабу. І тут в телефоні чую голос чоловіка. Кажу: “Вася, це ти? Він каже: “Так”. А я тоді: “А звідки ти взявся?”. Я подумала, що може він телефонує з колонії. Коли ж зрозуміла, що він повернувся, що вже в Україні, то почала кричати, плакати. Моєму щастю не було меж”, – розповіла жінка.
Вже на вихідних родина зможе зустрітися. Особливо Василь Штогун чекає зустрічі з онукою Соломійкою, яку бачив лише один раз після її народження. А ще має дуже багато планів на майбутнє та з нетерпіння чекає на улюблені страви, які має йому приготувати дружина.
Джерело: Укрінформ
4139