У невеликому селі біля Бучача на Тернопільщині збереглися руїни замку, збудованого ще в 1600 році. Наявність цієї фортеці, що свого часу захищала від ворогів, й дала назву селу – Підзамочок. Це був допоміжний захист для Бучацького замку. У заповіднику «Замки Тернопілля», до якого належить ця памʼятка, розповіли її історію.
Тутешній замок звів Ян Бучацький-Творовський гербу Пилява. Його архітектура є зразком фортифікаційного будівництва ХV століття. Тоді якраз запроваджували новітні методи спорудження таких будівель. Підзамочівська фортеця має форму неправильного чотирикутника 90х80 м. Міцні стіни, товщиною до півтора метра, у висоту сягають до 4-6 м.
Вид на фортецю зверху (фото Романа Бречка з Вікіпедії)
З південного боку була в’їзна брама, вона добре збереглася разом з гербом над нею. На ньому на таблиці латинський вислів Sustine et abstine («Наполегливість і стриманість») і підпис Jan Zbożny Buczacki. Під ним картуш з гербом, на якому три стріли між літерами AB, підтримують два леви. Вони спираються передніми лапами на пʼєдестали дошки з нечітким написом латиною: Polypotente obtine 1600 August (Повноваження отримано (в) серпні 1600 року). Під табличкою – маскарон у вигляді виноградної лози.
Герб на вʼїзній брамі (фото Томаша Лешньовського з Вікіпедії)
Весь комплекс оточений оборонним муром з численними бійницями
Поруч були підвальні приміщення, де зберігали запаси та ув’язнювали полонених. Біля північного муру був двоповерховий житловий палац з пʼятикутною вежою. На теперішніх руїнах помітні залишки планування кімнат.
Реконструкція Підзамчівського палацу (автор Андрій Поліщук)
Весь комплекс оточений оборонним муром з численними бійницями, а підʼїзди до замку колись додатково були захищені валами і ровами. Охороняючи Бучач, Підзамочок неодноразово зазнавав нападів ворогів, які зрештою його і знищили. Цей факт зафіксований у записах француза д’Алейрака 1684 року.
Сучасний вигляд замку у Підзамочку (фото заповідника «Замки Тернопілля»)
Після того замок аж до середини XVIII століття використовували вже як житло. До 1780 року власником замку був Микола Потоцький, але після нього памʼятка занепала. Його нащадки вирішили розібрати фортецю на будматеріал. Добре, що не встигли втілити цього задуму.
У 1807-1869 роках у фортеці працювала папірня, яка використовувала енергію води. Теперішні руїни репрезентують тогочасний вид будівництва на Поділлі.
Джерело: Захід нет
4139