Відомий бізнесмен, директор ІТ-товариства «МЕЛВІС» Віталій Сороколіт – чи не єдина на Тернопільщині людина, яка відкрито пішла проти податково-прокурорської системи. Йому приписали неіснуючі борги, намагалися зламати і навіть посадили в тюрму. Однак він вистояв, хоч і пережив клінічну смерть, і продовжує добиватися справедливості. За 14 років боротьби йому вдалося здобути першу перемогу, і зараз держава йому повинна компенсувати один мільйон гривень моральної шкоди. Однак Віталій Сороколіт на цьому не зупинився, він переконаний, що справедливість відновиться тільки тоді, коли заслужене покарання понесе кожен фіскал та прокурор, який був причетний до злочину проти нього.
Починаючи з 2008-го, йому закидали обвинувачення в ухилянні від сплати 1 млн. грн. податків і підробці документів, що тягнуло за собою 10 років тюрми та конфіскацію майна. Згодом із матеріалів справи спочатку зникло обвинувачення у підробці документів. Через 10 років боротьби суди, починаючи від першої та апеляційної інстанції до Верховного суду, повністю виправдали підприємця із підстав відсутності події злочину. І тоді у наступ перейшов сам Віталій Іванович та подав позов до держави Україна в особі Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області стосовно відшкодування 7 млн. 605 тис. грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його як обвинуваченого та незаконним повідомленням про підозру. В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що через протиправні дії органу досудового розслідування він понад 10 років незаконно перебував під слідством та судом і пів року в слідчому ізоляторі. Знаходячись під вартою, переніс інсульт, а під час одного з судових засідань – навіть клінічну смерть.
Згідно з останніми рішеннями Верховного суду, які оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень на початку жовтня ц. р., на користь Віталія Сороколіта має бути стягнуто з державного бюджету 700 тис. грн. моральної шкоди за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та 300 тис. грн. моральної шкоди, завданої незаконним взяттям та триманням під вартою.
Нагадаємо, Віталій Сороколіт є автором інформаційної системи управління «МЕЛВІС». Основним видом діяльності товариства «МЕЛВІС», співвласником якого є Віталій, є комп’ютерне програмування. Товариство укладає ліцензійні угоди та отримує платежі роялті. У 2008 році податкова вирішила, що він сплатив не всі податки, і звинуватила його в ухилянні. Податківці змусили чоловіка додатково заплатити в бюджет ще грошей. В адмінсуді бізнесмен довів, що нічого не порушував, і суд зобов’язав податкову повернути сплачені гроші.
ДОВІДКА
Із 25 лютого по 7 березня 2008 р. у ТОВ «МЕЛВІС» проводилась позапланова документальна перевірка. 26 березня 2008 р. ДПІ у Гусятинському районі було підписано податкове повідомлення-рішення, яким донараховано ТОВ «МЕЛВІС» суму в 1 млн. грн. податку на прибуток та 800 тис. грн. штрафних санкцій. 28 березня 2008 р. першим заступником прокурора Тернопільської області М. Люшненком винесено постанову про порушення кримінальної справи по обвинуваченню особи В. Сорокаліта за ч.3 ст. 212 КК України. 4 квітня 2008 р. товариство «МЕЛВІС» сплатило 1 млн. грн., а 15 квітня 2008 р. – ще 800 тис. грн.
20 травня 2008 р. рішенням голови ДПА у Тернопільській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2007 р., яке було підставою для сплати 1,8 млн. у державний бюджет. Після сплати ТОВ «МЕЛВІС» 1,8 млн. грн. у держбюджет правоохоронці почали збирати докази у кримінальній справі з метою «узаконення» сплачених коштів. Усі докази судом були визнані неналежними і недопустимими. Суд виправдав Віталія Сороколіта через відсутність події злочину. У 2015 році сплачені 1,8 млн. грн. були повернуті ТОВ «МЕЛВІС».
«Держава в особі її представника на Тернопільщині запропонувала мені йти до кінця, я і пройшов той шлях до кінця»
Про те, як відбувалася ця понад 13-річна боротьба з правоохоронною та судовою системами, в ексклюзивному інтерв’ю «Номер один» розповів Віталій Сороколіт.
– Пане Віталію, як тільки виявилось, що на Вас почали тиснути, з чого чи з кого почали шукати правду?
– Коли це все тільки почалося, я звернувся до голови Тернопільської ОДА Ю. Чижмаря і розповів йому, що дії працівників правоохоронних органів стосовно мене не відповідають нормам закону. Його відповідь була такою: «Якщо Ви обрали шлях боротьби, то йдіть до кінця!» Держава в особі її представника на Тернопільщині запропонувала мені йти до кінця, я і пройшов той шлях до кінця (сміється, – авт.).
– У 2011 році Гусятинський райсуд звільнив Вас від кримінальної відповідальності. Проте це рішення Ви оскаржили в апеляційному суді.
– Коли суддя винесла рішення про звільнення мене від кримінальної відповідальності без моєї згоди, мене це дуже обурило. Я хотів почути вирок “винен” або “не винен”, тому що посередині бути не може. Добився відновлення справи та повернення її на новий судовий розгляд.
– А що це була за історія з буквою у Вашому прізвищі?
– Перший виправдальний вирок, винесений у 2011 році, був скасований. Апеляційний суд побачив, що в податковому повідомленні-рішенні помилка в одній цифрі, яку допустив суд першої інстанції. Моя реакція наступна: якщо ви за одну цифру скасували виправдувальний вирок, я вам скажу за одну букву. І тоді ставлю питання про незаконність всього кримінального провадження, оскільки немає постанови про порушення кримінальної справи стосовно Віталія Сороколіта.
Першим заступником прокурора Тернопільської області М. Люшненком винесено постанову про порушення кримінальної справу по обвинуваченню особи Сорокаліта, а прізвище директора ТОВ «МЕЛВІС» – Сороколіт. Я доказував, що це незаконно, а правоохоронці заперечували та продовжували тиснути. Їм нічого не заважало скасувати першу постанову і прийняти другу, але вони цього не зробили. Пояснення цьому в мене дуже просте. Правоохоронці навмисно неправильну букву в прізвищі вказали, щоби потім знищити документи. Оскільки розраховували, що мене зламають, що я піду на співпрацю, що заплачу хабарі.
«Є люди, які у такій ситуації втрачають розум, а я ледь не втратив життя»
– Навіть після того, як Вас виправдали за відсутності події злочину, на цьому переслідування не закінчились. Вас взяли під варту, де перебували пів року…
– Мене взяли під варту з тією метою, щоби зламати, оскільки в 2013 році я ініціював порушення кримінальних проваджень щодо фальсифікації стосовно мене та моєї фірми. Я перейшов у контрнаступ. Пів року, впродовж яких мене утримували за гратами (у Тернопільському слідчому ізоляторі та Чортківському СІЗО), були направлені на те, щоби примусити мене визнати вину за несплату податків, і таким чином позбавити мене можливості заявити претензії до правоохоронної системи.
– А як Вас затримали?
– Мене затримали за неявку в суд. А відбулося затримання в… суді, в кабінеті саме того судді Свачія, який напередодні виніс постанову про мій арешт. Це був повний абсурд. Я подав клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке порушено стосовно правоохоронців. Слідчий прокуратури призначив зустріч у кабінеті судді Свачія. Коли я прийшов до суду для ознайомлення з матеріалами справи, мене взяли під варту.
– Мабуть, цих пів року були найскладнішими у Вашому житті?
– Мені було дуже важко, насамперед психологічно, адже добре усвідомлював, що дії стосовно мене відверто незаконні. Якщо б я не знав законів і не розумів, як це має відбуватися, можливо, так глибоко не сприймав би. Перебуваючи під вартою, я переніс інсульт та клінічну смерть. Скажемо так, є люди, які у такій ситуації втрачають розум, а я ледь не втратив життя. Хлопці, які сиділи поруч зі мною в СІЗО, сказали: якщо ти вижив, значить, повинен ще щось зробити на цій землі (сміється, – авт.).
– Розкажіть історію, пов’язану з клінічною смертю.
– Це сталося в Тернопільському міськрайонному суді під час судового засідання. Я попросив викликати спеціаліста з питань податкового законодавства, оскільки бачив, що ні прокурор, ні суддя «не зрозуміють» моєї діяльності, яку я здійснював легально і законно. Все перекручувалось шляхом штучно створених доказів, без жодних фахових досліджень, і це все впливало на перебіг процесу. Тому я наполягав на виклику експертів у галузі податкового законодавства, але суддя не реагував на мої клопотання. Я заявив про відвід судді, і знову жодної реакції. Відчув, що зі мною щось не так. «Швидка» забрала мене в 2-гу міську лікарню, де зробили реанімаційні заходи. Уже згодом від лікарів дізнався, що у той момент зупинилося серце. Завдяки медикам я перед вами живий.
– У Вас не було такого, що опускалися руки, розуміли, що побороти систему вже не можливо?
– Ви знаєте, ні. Незважаючи на те, що проводили роботу як зі мною, так і зі всім моїм оточенням. Майже всі, з ким я спілкувався, казали, ні, ти систему не побореш. Коли тримали в СІЗО, мені обіцяли відпустити додому в той самий день, якщо визнаю вину і попрошу звільнити від відповідальності. Але я не пішов на угоду з совістю, адже знав, що правда на моєму боці, і скільки б не було потрібно часу, я доведу це.
– Але ж, наскільки я знаю, Ви заплатили той борг, який Вам нарахували.
– Абсурд був у тому, що на час тримання мене в СІЗО податки були сплачені. Згідно із Законом України, товариство «МЕЛВІС» мало право на оскарження рішення податкового органу в адміністративному та у судовому порядку. Цим правом я намагався скористатися. Упродовж усього терміну оскарження сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Тобто офіційно у податковому органі за ТОВ «МЕЛВІС» обліковувалась переплата один мільйон вісімсот тисяч гривень. Як думаєте, це адекватно при наявності офіційної переплати тримати людину в СІЗО і примушувати визнати вину?
«Людина без знань та без грошей, навіть якщо не винна, не вибереться з тої ями, в яку правоохоронці можуть кинути й потоптати»
– Варто зазначити, що всі ці роки Ви практично самі себе захищали?
– Спочатку я мав адвокатів, відомих юристів. Коли переконався, що навіть вони є частиною системи, які готові йти на «договорняк», почав сам себе захищати. Для цього освоїв Кримінальний, Адміністративний, Цивільний та Кримінальний процесуальний кодекси, проаналізував масу законів та підзаконних актів. Саме ці знання дозволили відстояти себе. Якщо досконало знати закон, добре видно порушення «правоохоронців» під час підтасування фактів та фабрикування справи. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність, робив усе виключно згідно з законом. Мені сказали, що я – злочинець! Я не міг з цим погодитися. Доводити було нелегко, хоча й знав, що правий. Але одного переконання в правоті замало. Потрібно вміти відстояти себе. Змушений був навчитися, оскільки на той час про кримінальне право взагалі нічого не знав. Разом з тим, на жаль, розумію, що людина без знань та без грошей, навіть якщо не винна, не вибереться з тої ями, в яку «правоохоронці» можуть кинути й потоптати. Але треба вірити і пробувати, шукати підтримки у людей. Якщо не пробувати, тоді вже точно шансу ніякого.
– Після всіх виправдувальних судових рішень Ви добивалися отримання морального відшкодування у сумі понад 7 мільйонів гривень.
– Законом передбачено відшкодування збитків, завданих незаконними діями прокуратури, суду, досудового слідства, а саме: за незаконні обшуки, виїмки, арешт майна й окремо – за незаконне тримання під вартою. Усі ці випадки до мене були застосовані. Законом передбачено, що моральна шкода не може бути меншою однієї мінімальної заробітної плати за місяць перебування під судом і слідством. У підсумку судом визначено 700 тис. грн. за незаконне притягнення як обвинуваченого і 300 тисяч – за незаконне тримання під вартою.
– А суми, які йшли на лікування, ніхто не компенсував?
– Ви розумієте, коли я був у СІЗО і дружина забезпечувала мене медикаментами, їй було не до зберігання чеків. Чисто випадково збереглися кілька чеків на суму понад 4 тисячі гривень. Сам собі відшкодував (сміється, – авт.).
– На сьогодні мільйон моральної компенсації уже хоча б виплачено?
– У держави вже є зобов’язання переді мною, але на даний час не виконане, оскільки є обмеження у статті, яка виділена на відшкодування шкоди. У казначействі України повідомили: «На даний час у казначействі на відшкодування шкоди знаходяться документи на суму 260 млн. грн., а в бюджеті на цей рік виділено 150 млн.». Отже, такими темпами, можливо, через рік, а то й два отримаю ці гроші.
«Певні особи знаходяться на серйозних посадах та сидять у дуже теплих кріслах, і саме це заважає прокуратурі ухвалювати відповідні рішення»
– Після виправдувальних вироків і моральної компенсації крапку в цій історії ставити ще зарано…
– Зараз питання стоїть у відповідальності держави за незаконні дії своїх представників. А те, що вони незаконні, очевидно і доведено судами. Відповідно має бути адекватна, згідно з вимогами закону, позиція правоохоронних органів стосовно осіб, які здійснювали незаконні дії. На жаль, на даний час справджується приказка «Ворон ворону ока не виклює».
– Пане Віталію, а яка з правоохоронних структур найбільше на Вас тиснула?
– Ви знаєте, це система. Є конкретні особи, які займали і займають особливе положення та зацікавлені у хабарі. Донині кримінальні провадження стосовно працівників правоохоронних органів розслідуються у більш як 20-ти епізодах, зібрано близько 40 томів матеріалів. Вину конкретних осіб встановить суд. Перше визнання наявності злочину з боку правоохоронців було у 2015 році, коли слідчий прокуратури підготував довідку про встановлення факту фальсифікації акта податкової перевірки. Натомість за сміливий вчинок слідчий прокуратури отримав догану. На даний час досудове розслідування продовжує здійснювати ДБР. Слідчий ДБР підготував повідомлення про підозру, але прокуратура не погоджує його вже майже рік часу. Справу затягують. Прокуратура не надає належної правової оцінки незаконним діям правоохоронців. А все тому, що певні особи, до яких є питання, знаходяться на серйозних посадах та сидять у дуже теплих кріслах, і саме це заважає прокуратурі ухвалювати відповідні рішення.
– Тобто Ви будете, однозначно, йти до кінця, щоби покарати винних?
– Йдеться не про покарання, а про визнання незаконності дій правоохоронців, а міру покарання визначить суд.
– На сьогодні хтось вибачився перед Вами за всі ці роки страждань?
– Ректор Львівської політехніки вибачався переді мною за дії проректора, який не подумав і «підмахнув» на одному з документів. За моїм зверненням у Міністерстві освіти і науки проводилось розслідування щодо сфальсифікованого листа департаменту науково-технологічного розвитку. Лист був виданий від імені департаменту, якого на той час вже не існувало у структурі Міністерства освіти і науки. Особа мала грішки і погодилась поставити підпис під текстом, який йому надали. Інші представники системи не вибачались, оскільки надіються на безкарність.
«Фірма отримала прямих збитків на 320 тис. доларів, чому за це ніхто не притягнутий до відповідальності?»
– А на репутацію фірми вся ця історія якось вплинула?
– Коли почався тиск з боку держави, із фірми звільнилися всі працівники, залишився я один. На даний момент я пройшов усі суди. Фірма працює, я не змінюю курсу.
– Відомо, що кошти, сплачені Вашою фірмою після неправомірних рішень податкової, таки повернули.
– Я добився того, що 1,8 млн. грн. було повернуто назад товариству. Але сталося це через 7 років. Тобто у 2008 році кошти були сплачені, а повернуті тільки у 2015-му. Це вже були зовсім інші гроші. На момент сплати це було майже 400 тис. доларів, а повернули – 80 тис. доларів. Тобто фірма отримала збитків на 320 тис. доларів. Чому за це ніхто не притягнутий до відповідальності? Якщо ви ознайомитесь із даними податкової, то побачите, що по фірмі «МЕЛВІС» рахується борг у податку на прибуток у розмірі 1 млн. 800 тис. грн. На моє запитання, чому він «висить», мені відповіли: «Ну, розумієте, якщо ми борг спишемо, до нас будуть запитання…».
– Чи відомо Вам, щоби ще хтось у нашій області так довго боровся проти системи, адже, мабуть, не Ви одні, на кого «вішали» неіснуючі борги?
– До мене підходили люди, але коли дізнавалися деталі боротьби, в більшості говорили: ні, не готові таке витримувати. Мабуть, для більшості людей простіше заплатити, визнати провину, аніж витримувати те, що пережив я та моя родина. Лише щодо моєї фірми відбулося близько 300 судових засідань. Всього судових засідань, у яких я був змушений брати участь, напевно, понад 2000. Можете собі уявити, скільки часу і здоров’я на це пішло. Мене часто знайомі запитують, чи не шкодую я, може, треба було заплатити, дешевше б вартувало? Я скажу так: безумовно, дешевше, незрівнянно дешевше з шаленим економічним ефектом, але я вибрав такий шлях і не шкодую.
– Відомо, що після революції Гідності створилася «Рада бізнесу Тернопілля» і Ви були її керівником. Її метою був захист інтересів бізнесу?
– Коли підприємці вперше зібралися, на той час я тільки вийшов із СІЗО. Учасники зборів запропонували мені очолити спілку. Аргументом було те, що я зумів захистити себе, відтак зможу захистити й інших. Я погодився, певний час організація була доволі активна, на жаль, зараз не така дієва, як раніше. Напевно, підприємці трішки «вигоріли», але не я.
– А ніколи не було бажання балотуватися, скажімо, до Верховної Ради, щоби спробувати змінити цю всю систему?
– Я готовий відстоювати себе та інших, хто звертається – допомагаю на безкоштовній основі. Але перша моя умова – чи ви готові боротися і йти до кінця? Коли я боровся, було багато звинувачень, що я піарився для того, щоби пройти десь у владу. Свого часу був там, знаю, що таке влада, і в мене від неї якогось захоплення немає. А йти в народні депутати – це не моє, даю дорогу молоді.
КОМЕНТАР
Ми звернулися до прокуратури та фіскальної служби, щоби ті повідомили, чи понесе хтось відповідальність за визначену судом моральну шкоду, яку державі доведеться виплатити Віталію Сороколіту. Там нам повідомили, що держава, відшкодувавши збитки, завдані слідчим, прокурором, має право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Оскільки нині кошти В. Сороколіту не відшкодовані, відсутні підстави для заявлення регресних вимог.
Джерело: Тижневик "Номер один"
13351