П’ятеро бійців стрілецького батальйону тернопільської поліції 76 днів тримали позиції у Торецьку, а згодом – за містом. Серед них – боєць поліції особливого призначення (стрілецький) Ігор Бугера. Повернулися не всі, але завдання виконали.
Він міцно і з гордістю тримає в руках нагороду від Президента «За оборону України. Для лейтенанта поліції Ігоря Бугери – це не просто нагорода – це символ незламності, мужності та відданості своїй країні. Це щемливі спогади про загиблих побратимів і вибір стояти до кінця.
До війни Ігор Бугера працював у черговій частині Борщівського відділення поліції. А у травні 2024-го став помічником гранатометника стрілецького батальйону. Після кількох місяців навчання та злагодження Ігор із побратимами відправилися на схід. Руїнами, пустими і вщент зруйнованими населеними пунктами – саме так їх зустріла Донеччина.
«Життя там немає – і це страшно. Випалена земля – це єдине, що залишає ворог після себе», – говорить про побачене поліцейський.
Позиція у Торецьку – це було перше бойове завдання для Ігоря та ще чотирьох бійців стрілецького. Каже, коли прибули, ще не знали, що їм доведеться тримати оборону на цій локації аж 56 днів під обстрілами і дронами ворога.
«Дорога була складною, але ми змогли дістатися на позицію і змінити дванадцятьох захисників, які провели на ній понад сорок днів».
На жаль, вже на ранок ворог виявив їхню позицію і відкрив вогонь. росіяни обстріляли з автомата кількома чергами вхідні двері підвалу. У відповідь – бійці почали відстрілюватися, а коли піднялися наверх, вже не було нікого.
На жаль, тоді поліцейські зазнали втрати – від вогнепального поранення загинув їхній побратим.
Відтоді два тижні, день у день противник безперервно бомбив дронами і скидами їхню позицію. Ігор каже, розуміли, що для ворога вона мала надважливу роль, аби просунутися вперед.
«У нас вхід був завалений повністю. Але ми трималися. На нас скидали скиди, травили газом – це було найгірше. Дрон прилітав і скидав прямо у вхід підвалу газовий балон. Дихати було неможливо. Щоб не протигази – з нас ніхто не вийшов звідти живий», – ділиться пережитим боєць.
Поліцейські не здавалися. Навіть тоді, коли ситуація, здавала безвихідною: коли не було ні води, ні їжі. Одного дня ворог спалив одразу чотири посилки, які їм дроном закинули побратими. Утім, і це випробування вони пройшли.
«Ми заступали по двох, кожен мав свій сектор, дивилися, щоб нікого не підпустити і при потребі скоригувати вогонь по місцю, де був противник. Ворожий дрон висів над позицією постійно. Наш сектор ворог контролював цілодобово.
Завдяки злагодженим діям захисники тримали позицію 56 днів. Без світла, без можливості нормально рухатися, без чистого повітря, іноді впроголодь, але з величезною надією, що зможуть повернутися до своїх. І цей день настав.
«Близько шостої нам сказали, що після опівночі маємо виходити. Ми все підготували, розкопали більший вхід, щоб можна було вийти у бронежилетах. Перші сто метрів було важко йти. Ніби не своїми ногами. Але на адреналіні ми здолали два кілометри дуже швидко. Проходили повз терикони за 50 метрів від позиції ворога, але на диво ніхто не обстрілював».
Група дісталася до позиції в передмісті Торецька, яку тримали двоє бійців зведеної стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції «Хижак».
«Ми дійшли до визначеної точки, за паролем побратими з «Хижака» пустили нас у бліндаж і надали допомогу. Разом із ними ще 20 днів ми тримали лінію оборони вже на околиці Торецька та координували вогонь української артилерії».
На 77-й день бійці запланували вихід із позиції суміжників. Все було ретельно сплановано, утім, дорога виявилася нелегкою… Ворог знову їх викрив.
«Пройшовши 800 метрів, нас почали бомбити з дронів. У тій локації, де перебував наш командир, було найбільше скидів. Трапилося найстрашніше – з ним зник зв’язок і доля його досі невідома», – з болем розповідає поліцейський.
Війна назавжди змінила життя поліцейського Ігоря Бугери. Того, що побачив на власні очі, що пережив і вижив всупереч усім обставинам, – каже, не побажав би нікому.
«У мене двоє діток – донька та син. Жоден батько не хотів би, аби його дитина воювала. Треба назавжди закінчити цю несправедливу війну».
Свій вчинок Ігор Бугера не вважає героїчним, переконаний – це обов’язок кожного свідомого українця стояти на захисті своєї країни.
За мужність і стійкість лейтенанта поліції Ігоря Бугеру нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний Хрест».
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
3296