Поняття християнської родини. Що ми знаємо про це? Насамперед слід говорити про відносини між батьками та дітьми, чоловіком та дружиною, братом і сестрою. Тобто те середовище, де виховується нове покоління, молодь, діти. Де вони отримують перші знання про Бога. Священник не може бути першим, хто розповість, повідає дитині християнські знання, це повинні робити батьки. І починатися це вчення має ще з пелюшок, коли мама молиться над своєю дитиною і вчить цієї молитви її. Детальніше про християнські відносини розповів настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці м. Тернополя отець Олег Харишин.
«Ми любимо дитину, піклуємося про неї, даємо їй усе необхідне для життя просто так. Не для того, аби згадати їй це в майбутньому»
Усім добре відомі десять Божих заповідей, котрих ми повинні дотримуватись і якнайшвидше познайомити з ними своїх дітей, аби вони зростали з Богом у серці і не піддавалися спокусі. Четверта заповідь говорить: «Шануй батька та матір свою, щоби тобі було добре, щоби ти довго прожив на цім світ».
Однак дану заповідь, як і решту, слід трактувати дуже по-особливому, а саме в який спосіб має проявлятися шана.
– Передусім слід звернути увагу на те, що від моменту нашого народження Господь Бог з великої любові до людини подвоює свою любов та опіку через маму й батька, адже він вручає їм обов’язок нести материнство та батьківство. Таким чином Бог огортає захистом та любов’ю своє творіння (дитину). Діти ніколи не можуть розглядатися як власність батьків, це дуже важливо зрозуміти. Адже часто батьки ставляться до дітей, як до приватної власності, за яку вже вирішено подальшу долю і наступні її кроки. Бог дає дитину батькам на виховання, щоби його діти мали змогу відкрити в цьому житті себе. Бог є любов’ю. І для того, аби дитина відчувала повноту його любові, він дає нам батька та матір. Батьківська любов дає нам відчуття впевненості, розуміння того, що є речі дозволені, але водночас ти маєш узяти відповідальність за це. Любов батька – це взірець, який ми маємо наслідувати. Материнська любов – це лагідна любов. Діти та дорослі мають у житті критичні моменти, і дуже важливо, аби тоді дитина відчула оту лагідну мамину любов, яка буде для неї потіхою.
До певного моменту життя батьки є опікунами. Це ті люди, які роблять щось з любові до дитини. Дуже часто батьки не розуміють цього слова і навіть ображаються, але слово «опікун» означає бути тими, хто опікується, хто знає потреби дитини, вивчив їх, пізнав і може задовольнити їх, – розповідає Олег Харишин.
Велику увагу настоятель звертає саме на власність і посягання на життя та долю дитини зі сторони батьків. Інколи це робиться несвідомо, однак батько та матір повинні розуміти, що прийде час, коли дітей потрібно буде від себе відпустити.
– Ставши батьками, ми маємо розуміти, що не просто зобов’язані виконати свою місію перед дитиною, давши їй усе необхідне. Ця місія дана нам Господом. І ми маємо бути вірні перед Богом і робити все можливе для того, аби сповна навчити дитину, дати їй знання та опіку, щоби вона сама прийшла до церкви Христової і продовжувала своє пізнання. Ще один важливий аспект полягає у безкорисливості. Ми любимо дитину, піклуємося про неї, даємо їй усе необхідне для життя просто так. Не для того, аби згадати їй це в майбутньому. І коли дитина розумітиме та відчуватиме, що всі недоспані ночі, важкі пологи, капризне дитинство, хвороби батьки перенесли безкорисливо, тоді вона зможе віддати цю любов та проявити шану, – додає настоятель.
Окремо зупиняється священник і на іншому боці сімейної любові. Це любов до батьків. Він розповідає, що коли дитина обирає свій шлях і, йдучи ним, натикається на перепони, обмани та неприємності, вона повинна пам’ятати, що є батьки, до яких можна звернутися за порадою чи підтримкою.
– У «борг» від батьків ми отримуємо частинку їхнього життя, серця. Вони щось у тебе вклали, інвестували. Врешті-решт, вони також це свого часу отримали, але направили у тебе тому, що так хотіли. І властиво, що приходить час, коли цей «борг» треба «віддавати». Батьки у старечому віці стають безпорадними та немічними. Інколи вони не можуть себе обійти і навіть ліків придбати самостійно не в стані. На якомусь етапі життя вони стають, як діти. І тут слід говорити про те, що діти повинні допомогти їм у їхній старості, щоби вони отримали ту пошану, про яку говориться у четвертій заповіді. Тому якщо ми в дар отримуємо від батьків частинку їхнього життя, то в старечому віці маємо проявити піклування до них. Настає час віддавати «борг», здоров’я, час та навіть матеріальні блага. Хто отримує любов, має її дарувати. Хотів би процитувати Митрополита Шептицького, який писав у своєму вченні: «Добрі християни вміють зберегти четверту Божу заповідь навіть тоді, коли батьки не добрі». Також Митрополит застерігає і каже про грубе порушення, коли діти сміють піднімати руку на своїх батьків. Перестерігає він і батьків, де говорить, не дай Боже, щоби батьки мали причину кинути прокляття на своїх дітей, – додає о. Харишин.
«Дитино, допомагай своєму батькові у старощах і не засмучуй його за його життя, і коли розум його ослабне, будь поблажливим. Не зневажай його тоді, коли ти повносилий»
Уже не вперше отець Олег наголошує на материнських та батьківських прокльонах. Він розповідає, що такі речі є найстрашнішими і часто батьки це роблять не свідомо. Проте такі слова мають неабияку силу. Батьки, проклинаючи своїх дітей, бажають їм потрапити до рук нечистої сили.
– Завдання батьків – навчити дитину жити з Богом. Якщо мама й тато замість того, аби привести дитину до Бога, бажають їй нехороших речей, то це велика проблема. У кожного є сімейні чвари та конфлікти, але батьки мають себе стримувати і не давати можливості, аби така думка навіть зародилася в їхній голові. Так само й діти не мають права піднімати руки на своїх батьків, адже це грубе порушення заповіді.
Тепер щодо обов’язків, що означає опіка над своїми батьками? В одній із книг Андрей Шептицький пише: «Діти мають піклуватися своїми батьками, особливо під час хвороби, надавати їм моральну та матеріальну допомогу в старості». У книзі Сираха у третій главі сказано: «Дитино, допомагай своєму батькові у старощах і не засмучуй його за його життя, і коли розум його ослабне, будь поблажливим. Не зневажай його тоді, коли ти повносилий». Тому дуже важливо, аби діти повноцінно розуміли значущість матері та батька. Бувають різні ситуації, коли батько випиває, коли мати відмовляється від дитини, але слід знайти сили в собі і пробачити їм. Від обов’язку піклуватися над своїми старшими батьками ніхто не може бути звільнений. Бувають такі моменти, коли спостерігається зловживання опікою зі сторони батьків, так звані маніпуляції, щоби пробудити відчуття вини в дітях або з інших причин, цього не слід робити, – мовить отець Харишин.
Якщо батьки пішли з життя, то обов’язком дітей є забезпечення християнського похорону за їхньою волею, виконання останньої волі (якщо це здорові бажання) і молитва за померлих. На дев’ятий та сороковий день, а також на річницю смерті слід прийти на могилу та згадати батьків. Мова не йде про щоденне відвідування могили, яке може нашкодити психічному стану, але поминальні дні не слід пропускати.
– Свою увагу діти мають подарувати не тільки похованню, а й могилі. Йдеться про те, щоби діти не забували доглядати за місцем, де лежать їхні батьки. Ми не говоримо про встановлення дорогих пам’ятників, усе в міру фінансової залежності. Але нехай це буде чиста й доглянута могила, на яку можна буде прийти, помолитися і згадати тих, хто упокоївся з миром. На пам’ятниках часто пишуть «вічна пам’ять», але ця пам’ять має бути не в написі, а у серці. Якщо діти їдуть за кордон, не мають можливості доглядати за могилою, то найміть людину, котра буде допомагати, облагороджувати землю, але обов’язково слід згадувати і бодай час від часу навідуватися на цвинтар, – підсумував настоятель.
На завершення Олег Харишин розповідає, що між батьками та дітьми не може бути гніву. Можуть бути суперечки та непорозуміння, але не варто давати волю емоціям, особливо, коли вони негативні.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: любов до дітей, настоятель, Олег Харишин, тернопіль, як ставитися до батьків, як шанувати батьків
13301