У діловому спілкуванні в Україні (й не тільки) чоловікам заведено потискати руку при зустрічі. Але в колі, де є і чоловіки, і жінки, здебільшого за руку вітаються лише з чоловіками. Хоча учасницям ділових зустрічей в демократичних країнах тиснуть руку, в Україні ж жінкам, зазвичай, можуть просто кивнути або ж поцілувати руку. Чому в нашому суспільстві і досі рукостискання часто існує тільки у форматі «чоловік-чоловік» та як це впливає на гендерну рівність, розбирався «Перший Онлайн».
«Перший Онлайн» зібрав кілька порад, як правильно поводитись у діловому середовищі з точки зору сучасного етикету. І як при цьому не порушувати принципів гендерної рівності.
Депутатка Тернопільської обласної ради Ірина Шумада практикує з малознайомими людьми вітатися легким рукостисканням або кивком.
– При цьому не має значення, хто перший (чоловік чи жінка) подасть руку і скаже «радий чи рада знайомству», або «рада/радий бачити». Із друзями чи близькими людьми при ділових розмовах, зустрічах, на заходах часто використовуємо при вітанні обійми. Я не прихильниця цієї практики. І, вважаю, що обійми можна собі дозволяти в особистому спілкуванні, краще використовувати при вітанні рукостискання замість обіймів, – каже Ірина Шумада.
У Тернопільській обласній раді, наприклад, не всі колеги готові подавати руку жінці при вітанні, каже депутатка. «Здебільшого вітаються кивком, але є ті, які завжди подають руку. Загалом я часто сама простягаю руку для вітання, для мене це, насамперед, жест рівності».
Експерт із міжнародного співробітництва, тернополянин Руслан Кулик каже, що не потиснути подану руку – означає образити людину.
– Обмінюючись рукостисканням, особливо з жінкою, не треба тиснути руку до болю, хоча не можна подавати і «зів’ялу» руку. Вітаючись, не забуваю усміхнутись. Цей акт ні до чого не зобов’язує, але значно зігріє атмосферу зустрічі. Останнім часом у нас починає відроджуватися звичай цілувати жінкам руку. При поцілунку руки необхідно чітко знати, де, як і коли це доречно, – каже Руслан Кулик.
Експертка з питань гендерної рівності, голова ГО «Паритет» Наталія Тарасенко каже, що при офіційно-діловому спілкуванні, наприклад під час робочих зустрічей, нарад тощо потиск руки під час привітання з партнерами, незнайомими людьми є загальним правилом.
– Інтенсивність потиску руки, на моє особисте переконання, має бути в адекватний спосіб. Не з тим, щоби відтиснути руку чоловіку чи жінці (сміється – авт.), а як звичайний, нормальний потиск руки, як ознака того, що ми привіталися і всі на одному рівні. Мені відомі випадки, коли насправді деякі чоловіки у складі делегації з України за кордоном потрапляли в не зовсім приємні ситуації. Спрацьовував гендерний стереотип: замість того, щоби вітатися на офіційних зустрічах з жінками, які на високих посадах (на рівні прийняття рішень) рукостисканням, вони пробували їм цілувати руку, і це виглядало, як дипломатичні ляпи. Не всі люди усвідомлюють, що, якщо, наприклад, потиск руки є загальновизнаний міжнародний стандарт, то ці поцілунки рук і т.п. це радше те, що може мати місце в історії або у приватному житті, але не факт, що має місце сьогодні в сучасному діловому етикеті, – мовить Наталія Тарасенко.
Через привітання свідомо чи несвідомо може впроваджуватися стратегія про «видимих» і «не видимих» людей.
– Якщо на зустрічах, де є жінки і чоловіки, ми тиснемо руку тільки чоловікам, а, натомість, жінками просто скажемо «Добрий день», або взагалі нічого не скажемо, то це стратегія, як зробити людей «не видимими». Це не зовсім добре виглядає і з точки зору відчуттів тих жінок, з якими ви не вітаєтеся в такий самий спосіб, як з чоловіками. Фактично ми виокремлюємо людей: є колеги, до яких ми на рівні ставимося, а є жінки, до яких ставимося «так собі», кажучи їм «Привіт». Якщо це рівень офіційно-ділового спілкування, то тиснути руку доречно кожній людині, яка бере участь у цій зустрічі незалежно від статі. Це як ознака того, що ви зауважуєте і робите «видимими» жінок та чоловіків, які прийшли до вас на зустріч, – переконує експертка.
Наталія Тарасенко доповнює, що у формах привітань можуть бути певні винятки.
– З деякими іноземними делегаціями використовують спеціальні способи привітання. Тут може мати місце той контекст, як сприймається потиск руки у тій культурі, яку представляє людина напроти вас. Наприклад, у тій культурі потиск руки може не символізувати те, що ви сприймаєте вашого партнера або іншу людину з якою ви зустрічаєтеся, як рівну собі і це такий вхідний жест для того, щоби розпочати взаємодію і комунікацію. Але все це важливо розглядати більше у виняткових ситуаціях, – уточняє голова ГО «Паритет».
Нещодавно на нашому сайті (gazeta1.com ) завершилося опитування, у якому ми запропонували своїм читачам і читачкам висловити своє ставлення до рукостискання. Ось його підсумки:
Як бачимо, думки розділилися. І хоча частина опитаних відповіли, що з жінками за руку не вітаються, все ж більшість вважає, що з жінками потрібно вітатися за руку. Щоправда з різними нюансами – з легким потисненням (третина опитаних), за бажанням самої жінки (п’ята частина респондентів) та аналогічно, як і з чоловіком.
Власна думка
Ми також провели вибіркове опитування публічних осіб Тернопільщини. Їхні думки з приводу тонкощів привітання в етикеті різняться, однак, узагальнюючи, можна говорити, що у діловому світі України між партнерами втілюється принцип рівності.
Михайло Тимошик, депутат:
– Вітаючись з жінками по роботі або старшими жінками, можу потиснути руку, але не так, як чоловіки це роблять, а трохи по-іншому. Руку жінкам не цілую. В облраді, з колегами-депутатками зі своєї фракції здебільшого вітаюся, обійнявши їх, а з інших фракції – за руку.
Лариса Римар, громадська діячка:
– На ділових заходах вітатися треба, тиснучи руки одне одному. Тут жінки і чоловіки партнери. Рукопотискання підкреслює рівноправність сторін, посилює довіру, налаштовує до співпраці й конструктивності. Щодо інших, менш офіційних заходів, таких як бенкети, урочистості, святкування, то тут, на мою думку, варто поцілувати жінці руку. Цей знак буде проявом доброзичливості, привітності, турботи, прихильності. Зрештою, як би не віталися чоловіки і жінки, головне, щоби це були щирі, а не вдаванні, прояви радості від зустрічі й позитивні очікування від результатів спільного проведеного часу чи в робочій обстановці чи за горнятком кави.
Ярослав Боднар, освітянин:
– Я ототожнюю ставлення до старших людей і до жінок. При зустрічі чоловіків не прийнято молодшому подавати руку старшому. За честь, коли старша людина уважила тебе, подаючи правицю для привітання. Аналогічно жінка – поважна особа, яка, як захоче, подасть руку для привітання сама і це теж буде за честь чоловікові. При цьому, чоловік не тисне руку, а лише ніжно підтримує її. А якщо ні, то чоловік, на мою думку, підійшовши не дуже близько до жінки, зупиниться не на ходу і кивком голови привітається.
Люба Атласюк, волонтерка:
– Тиснути руку жінці потрібно обов’язково, якщо це ділова зустріч. Мені особисто не комфортно, коли серед 10 чоловіків мені одній не дали руки, бо я жінка. Я не хочу відчувати себе особливою. Я хочу рівності у прийнятті рішень. Не хочу відволікати на себе увагу або думати, що я десь не «дотягую». Була у мене одна історія: я постійно спілкуюсь з хлопцями зі 105 бригади, в курсі усіх їх справ, розбираюсь в прицілах, дронах, пікапах, амуніції тощо. Але коли вони у відпустці йшли в ресторан без дружин, то спочатку завагалася, чи мене запрошувати, хоча відчували, що я частинка їхньої команди. Таки запросили… Гендерну нерівність тоді подолали в своїх головах. Я ще жартувала: як в дронах розібратись, то я людина, а як в ресторан йти, то жінка…
Степан Миронюк, директор національного природного парку:
– З чоловіками вітаюся за руку, з жінками – ні. Чомусь так. Я пригадую, ще дідусь та бабця мені розповідали: якщо побачиш старшу жінку, то маєш привітатися за руку, але обов’язково руку маєш поцілувати. Батьки теж навчали, вітаючись з жінками, особливо з старшими, поцілувати їм руку. З жінками, в тому числі співробітниками вітаюся словами «Добрий день».
Галина Мала, директорка дитсадка:
– Рукостискання – це прояв поваги та жест рівності, тому ставлення до нього позитивне. На мою думку, ініціатива при рукостисканні належить жінці. При цьому рукостискання має проходити з обережністю. Поцілунок – це прояв інтимності.
Сергій Крета, поліціянт:
– Півтора року тому з робочим візитом побував в Естонії. Там відвідав різні заходи , у томі числі тамтешньому МВС, кол-центрі, телебаченні за участю запрошених гостей з Швейцарії, Скандинавських та Прибалтійських країн. Всі віталися за руку, не залежно, жінка це чи чоловік, інколи обнімалися, але ніхто не цілується. Після тієї поїздки взяв тобі за правило теж вітатися з жінками за руку. У відомстві, де я працю, з колегами-жінками теж так вітаюся.
Ірина Стеліга, продавчиня:
– На мою думку, тиснути жінці руку можна при умові, що жінка першою подала руку і коли це відбувається на діловій зустрічі. А для простого вітання при дружній зустрічі, думаю, достатньо лише привітатися словами. Цілувати руку жінці в сучасному світі, якось, на мою думку, занадто. Думаю, що доречно, коли чоловік цілує руку дружині або наречений нареченій.
Віталій Остафійчук, директор школи у Польщі:
– Перша незручна ситуація у мене сталася у Польщі, коли я прийшов на ділову зустріч до однієї з фірм партнерів. У кабінеті директора було троє осіб – два чоловіки і жінка. Як годиться в Україні, привітавшись «Добрий день» – подав руку керівнику. А він не подає навзаєм! Але ці поляки мабуть не вперше зіткнулися з такою ситуацією і інший чоловік (заступник керівника) каже: «Спочатку треба привітатися із жінкою». Назавжди запам’ятав цю не зручну ситуацію. Подаючи руку жінці, не тисну її – просто подаю розслаблену кисть. Правильно чи не правильно подавати руку, не задумувався над цим, якщо такий етикет – значить так має бути.
Марія Хлян, спортсменка:
– Я добре ставлюсь до рукостискання! Мені здається, не важливо як вітатися – чи це потиснувши руку, чи це обійми з похлопуванням по плечі – дуже багато залежить і від жестів привітань. У різних ситуаціях вітання повинні бути різними! Навіть просто можна легенько схилити голову, немов би вклонитися, це буде теж привітання з жінкою.
Роман Мацелюх, краєзнавець:
– Універсальних правил етикету на всі випадки життя для себе не бачу. Важливим, насамперед, є місце, час, ситуативні моменти. Головне – увага і повага до жінки!
Українському діловому етикету досі бракує розуміння: якщо тиснете руки – тисніть їх всім, а не лише чоловікам. Адже, по-перше, це, щонайменше, дивно – коли чоловік, який заходить до кімнати, тисне руки лише частині присутніх. По-друге, діловий етикет передбачає рівність: ви тиснете руку не жінці, а колезі. По-третє, рукостискання – найприйнятніший варіант для привітання, що дозволяє зберігати дистанцію (обійми та поцілунки в щічку залиште для близьких знайомих, і то: лише якщо ви впевнені, що цим не порушуєте їхніх кордонів).
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: діловий етикет, рукостискання
13346