Продовжуючи вічну тему поховання та смерті людини, наші журналісти поцікавились, чи справді варто робити бальзамування тіла померлої людини, скільки вартує дана процедура та чи доцільно це.
Розшукавши медичного працівника, який займається бальзамуванням померлих, дізнаємося про важливі аспекти їхньої праці.
«Людина, котра відійшла у вічність, – вільна та щаслива»
– Моя робота полягає у тому, щоби дати можливість родичам попрощатися з покійним у такому стані, в якому вони знали його за життя, – почав розповідь пан Богдан. – Коли працював у лікарні, мені доводилося бачити емоції людей, яким сповіщали погані новини: «Не врятували», «Зробили все, що в наших силах», «Запізно привезли», «Нам шкода». Важко, коли ти це бачиш, але не брав участі в операції чи наданні допомоги, а тобі у спину летять прокльони та обвинувачення. Ці речі справді не сумісні з життям. Однак кожна професія має свою специфіку і важливо дотримуватись етики, навіть моя професія її має. Хоча більшість думає, що це просто бізнес. Якщо я скажу, що до мертвих людей проявляється повага така сама, як до живих, а можливо, й більша Ви повірите? Людина, котра відійшла у вічність, – вільна та щаслива. Саме так, адже якщо померлий довго страждав перед смертю, відчував непоправний біль, смерть для нього – це свобода. Але це моральна сторона моєї професії
«Смерть – це біологічний процес, який підкріплений емоційно»
Якщо говорити по суті, то бальзамування тіла – дуже важливий процес.
– Родичі, які нехтують і не бальзамують покійних, наражають себе на велику небезпеку. А заразом і всіх оточуючих, які знаходяться в кімнаті, якщо померлий перебуває у квартирі або будинку. Звісно, цей процес не передбачений законом і є ті, котрі відмовляються від бальзамування. Але це потрібна процедура, особливо якщо розкладання органів почалося ще за життя. Дане втручання передбачає збереження органів і тіла в цілому від швидкого розкладання. Запах мертвого тіла небезпечний та ядучий, не всі можуть його витримати. Якщо покійник не забальзамований і додати теплі погодні умови й невелику квартиру, гарантія, що трупний запах ще довго про себе нагадуватиме, дуже велика. Коли людина помирає в лікарні, вона направляється в морг, де її і бальзамують. Якщо відбувається розтин, щоби виявити причину смерті, також цим займаються у цій структурі. Проводять бальзамування і вдома, але за умови, що смерть констатована медичною допомогою та поліцією, усі документи є в наявності, тоді до роботи приступають спеціалісти, – каже наш співрозмовник.
Лікар відмовляється розповідати про всі тонкощі своєї справи, мовляв, медичні терміни зрозуміють одиниці, а вдаватися у подробиці, щоби люди уявляли дану картину, не варто.
– У більшості випадків процес бальзамування займає до двох годин. Усе відбувається за зачиненими дверима. Від родичів мені потрібна ємкість з водою, одяг, взуття, косметика (за бажанням родичів) і… спокій. Я не вдаватимуся в подробиці, як саме відбувається дана процедура, однак родичам краще цього не бачити. Хочу зауважити, що все проходить згідно з медичними інструкціями. Хімічні сполуки, якими наповнюється тіло людини, дозволяють зберегти його у нормальному стані довгий час, хоча багато залежить, від чого померла людина. Для зменшення запаху в речовину додається ефірна олія, інколи навіть чую від родичів, що бабуся пахне бергамотом (сміється, – авт). Тіло кладемо на спину, обов’язково, щоби голова була вище від ніг. За допомогою інструментів розчин вводиться в тіло покійного через можливі відкриті отвори або ж аорти. Рідко родичі можуть бачити на тілі покійного розрізи або ж дірки (як собі думають інші). Вся наша робота виконується обережно. Багато хто думає, що тіло «накачують» формаліном. Так, він присутній, але в одній із пропорцій. А загалом до розчину входять: вода, спирти, гліцерин та інші сполуки, які й надають тілу природнього кольору, а з обличчя знімають страшну картину смерті, – мовить пан Богдан.
Спеціаліст розповідає, що емоційний бік цієї професії надзвичайно важкий. Спочатку бувало, що снилися покійні. Він навіть намагався не займатися цим і забути про все. Однак надходили термінові замовлення, а відмовити людям, коли ті плачуть у трубку і просять якнайшвидше приїхати, не міг. Згодом звикаєш до всього, каже лікар, є усвідомлення того, що і цією справою треба комусь займатися.
«Від червоних губ стараюся відмовляти родичів»
– Якщо є побажання щодо посмертного макіяжу, то він виконується косметикою покійного або ж у наявності маю особисту. З макіяжем варто також не перестаратися: легкий тон, підфарбовані щічки та підведені губи. Важливо, щоби людина була подібна сама на себе та гримаса не відображала жаху. Важливим етапом є й те, що родичі не знають, що відбувається з тілом після смерті, що є відповідні процедури, які треба зробити з ним. Пригадую, як старший чоловік помер на руках у сина із відкритими очима. Померлий так сильно схопив за руку сина, що у нього залишилися синці, а рука батька так і завмерла в такій позі. Не треба боятися подібних речей, хоча розумію, для родичів це болісно. Є фізіологічні процеси не людини, а саме тіла, коли виходить повітря, а людям здається, що померлий дихає, коли тіло останній раз випорожнюється або ж виходять гази. Це біологічні процеси, яких не уникнути. Тому до цього необхідно ставитися з розумінням та спокоєм, – каже співрозмовник.
На завершення Богдан Леонідович додає, що бальзамувати тіло потрібно, адже процес розкладання дуже швидкий і не виключено, що у день поховання трупні плями, розкритий рот тощо будуть жахати родичів. Вартість даної процедури залежить від хімічного розчину та ваги тіла людини. Переважно ціна коливається від 1500 до 2000 гривень. Спеціаліст взуває, одягає та повністю готове тіло до поховання видає родичам. Люди такої спеціальності не є забобонними, для них покійна особа – це своєрідний матеріал. Але знайомих, друзів, яких знали лікарі в лице, бальзамувати не будуть.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: бальзамування, газета "Номер один", новини Тернополя
5949