Гусятинський районний суд Тернопільської області виніс вирок раніше не судимому мешканцю району, обвинуваченого в умисному вбивстві та крадіжці.

Як встановило слідство, тієї літньої ночі в обвинуваченого, який перебував у гостях, раптово виник конфлікт на побутовому ґрунті з господарем будинку.

Утримуючи в лівій руці ніж, гість наніс ним близько тридцяти ударів в ділянку шиї, грудей, обличчя та інші частини тіла потерпілого.

В результаті отриманих ушкоджень господар будинку помер. А вбивця тим часом

переконавшись, що його жертва мертва, і за ним ніхто не спостерігає, викрав з кімнати, де знаходилося тіло потерпілого, дешевий мобільний телефон «Nокіа» та 10 фунтів стерлінгів.

В судовому засіданні обвинувачений розказував, що нікого не вбивав, в будинку потерпілого до слідчого експерименту він ніколи не був та крадіжки не вчиняв. Звідки в нього в кишені джинсів опинився телефон і валюта, він не пам`ятає. Чому на його джинсах знайдено кров потерпілого, теж не може пояснити.

Покинувши місце вчинення злочину, як встановило слідство, убивця сів у таксі і приїхав додому в село Городниця та ліг спати.

Наступного дня прокинувся і пішов до бару, випив пива і вирушив до бабусі, яка живе в тому ж селі. Звідти вирушив до знайомого… Словом, ще три дні гуляв і пив.

Коли убивця веселився у барі в с. Городниця, його покликали в сільську раду. Начебто там чекають працівники поліції. У суді обвинувачений скаржився, що коли він зайшов у кабінет і сів за стіл, працівники поліції начебто налили йому спиртне в стакан, дали листок бумаги і наказали писати, потім шарпали, після чого він під їхню диктовку написав зізнання. Ще розповідав, що після того його затримали і завезли до Гусятинського відділення поліції. Там його обзивали нецензурними словами, принижували, шарпали за одяг…

В ході досудового слідства убивця визнавав свою вину, як він говорив на суді, під тиском працівників поліції. Тому все, що він писав, підписував і показував під час досудового розслідування, є неправдою, оскільки він робив це за порадою адвоката. Стверджував, що не усвідомлював і не розумів, що його просто так можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Він ніколи не вчиняв і не здатен вчинити ніяких злочинів, не говорячи про вбивство.

Минув час, і обвинувачений повторно звернувся із заявою щодо неправомірних дій щодо нього під час затримання та написання заяви про зізнання у вбивстві, додатково посилаючись на те, що неправомірні дії до нього застосовувались і прокурорами. Однак у судовому засіданні не зміг повідомити прізвищ осіб, які чинили на нього тиск, принижували його честь та гідність.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень була підтверджена сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які колегія суддів визнала достовірними, належними та допустимими.

Свідчила в суді і мати обвинуваченого. Вона розповіла, що коли її син прийшов до бабусі, то на лівій руці за ліктем в нього виднілись гематоми. Він пояснив, що впав на траву. При собі мав чужий кнопочний телефон, який віддав матері. Також в будинку знайшли фунти стерлінгів, які зникли з дому убитого.

Колегія суддів ухвалила визнати обвинуваченого винним і призначити йому покарання:

– за ч.1 ст. 115 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі;

– за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.

За сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.