На Тернопільщині вперше за багато років не відбудеться «Лемківська ватра»

Традиційно у першу суботу-неділю серпня велика лемківська родина, краяни, котрі шанують лемківську культуру спішать до Монастириськ на Міжнародний фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч «Лемківську ватра» проводитися не буде. Про це сповістив голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович.

– «Дзвони Лемківщини» – це наша гордість і радість, місце духовного піднесення і натхнення, місце щирой лемківской бесіди і довгожданих зустрічей. Він є  великим досягненням у відродженні і збереженні нашої самобутньої лемківської культури.  У його підготовці беруть участь сотні людей. Щороку нам вдавалося фестиваль вдосконалювати, залучати нові колективи, розширювати програми, наповнювати його новими ідеями. Це – Велике дійство, Велике свято, найбільший етнофестиваль. Тисячі людей чекали цього дня. Вже на початку 2022 року радилися, як провести фестиваль, що буде родзинкою, що змінити. І тут війна…Страшна, безжальна, підступна. Агресор – віроломні рашисти – поставили собі за мету знищити українську націю, нашу культуру. Гине найкращий цвіт України!  Лемки разом з усім українським народом відстоюють нашу свободу і незалежність. Кращі сини і дочки лемківських Бескидів мужньо  і віддано боронять рідну Україну. У ці трагічні для нас дні ми прийняли рішення не проводити цьогоріч нашу «Лемківську ватру», – зазначає Олександр Венгринович.

Як зазначає голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина», сьогодні мета лемків і всіх українців – перемога і вигнання рашистів з нашої землі.

– Ми впевнені, що найкращі наші фестивалі попереду. Не маємо жодного сумніву, що 23-й  Міжнародний Фестиваль «Дзвони Лемківщини» у 2023 році буде проведений. І обниманя будут, і мили бесіди подле ватрыска, і слезы радости од стрічы з нашима героями -вояками, што здобудут для нашой стражненой  зболеной Украіни  таку тяжку, таку вимолену, таку чекану звытягу! Трымай ся, не дай ся, моль ся, гордий нескорений народе! Вкупі, воєдино – до перемоги!, – підсумав пан Венгринович.