На Тернопільщині монастирю Римо-католицької церкви повернули другу частину приміщень Язловецького палацу. В XX ст. радянська влада влаштувала в монастирі протитуберкульозний диспансер. За часів Незалежності України релігійний комплекс відновили, однак віддали йому лише частину приміщення. В іншій половині діяло фтизіопульмонологічне відділення місцевої лікарні, яке функціонувало й до нині.
Язловецький палац побудований в 1659 році і є пам’яткою архітектури національного значення. За даними Вікіпедії в 1863 році останній власник будівлі, польський шляхтич Христофор Блажовський передав палац монастирю Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, який заснували у 1854 році в Римі Марцеліна Даровська, Геронім Кайсевич та Юзефа Карська.
У 1874 році у Язловці збудували гробницю, де поховані сестри Згромадження. Серед них і Мати Марцеліна. Радянська влада закрила монастир, а в приміщеннях розмістила протитуберкульозну лікарню. Благодійну роботу в Язловці орден Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії відновив 1997 році, а в 1996 році Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною, повідомило «Суспільне. Тернопіль».
У 2000 роках частина будівлі була повернена Римо-католицькій церкві, а в іншій далі розташовувалося фтизіопульмонологічне відділення Язловецької місцевої лікарні. В березні Тернопільська ОВА передала у користування РКЦ решту приміщень, повідомили на сторінці Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви в п’ятницю, 29 березня.
Монастир відвідав митрополит Львівський, архієпископ Мечислав Мокшицький. Він зазначив, що зараз в приміщеннях знайшли прихисток десятки дітей і родин, які втратили свої домівки через війну. Додатковий корпус, який сьогодні перебуває у занедбаному стані, зусиллями церкви відремонтують та прийматимуть там усіх, кому потрібна допомога.
Додамо, що 16 січня 2024 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України палац у селі Язловець отримав статус об’єкта культурної спадщини національного значення.
Історична довідка:
З благословення Папи Пія ІХ сестрам Непорочного Зачаття було даровано у 1863 році дідичем Язловця бароном Блажовським під монастир палац польської королівської родини Понятовських.
Сестра Марцеліна даровська вирушає до Риму, де засновує громаду сестер непорочного зачаття пречистої діви Марії. Марцеліна прибуває у вересні 1862 року в Язловець й створює перший дім непорочниць та навчально-виховний заклад для дівчат, який згодом став осередком культури і поглибленої релігійності.
Мати Марцеліна закладала школи початкового типу для сільських дітей Поділля. В цих школах навчали дітей всіх віросповідань. Згромадження відоме саме завдяки освітній роботі. Але останнє не є чимось дивним, бо вже засновниця Згромадження Марцеліна Даровська мало за кредо виховувати дівчат „… на Громадянок Божого Царства…, правдивих християнок, дружин, матерів і громадянок Країни”.
В 1911 році мати Марцеліна померла. Похована вона в місцевому склепі – гробниці, що частково врізаний в скелясту гору. До Другої світової війни школи сестер непорочниць діяли в Польші, Україні, Білорусії. В 1946 році монастир і школу в Язлівці закрила радянська влада. Через 50 років сестрам вдалося повернути каплицю і частину кімнат у колишньому дворянському домі.
6 жовтня 1996 року в Римі папа Йоан Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною, а 1 вересня 1999 року львівський митрополит Мар’ян Яворський проголосив каплицю сестер в Язлівці санктуарієм блаженної Марцеліни Даровської.
15 жовтня 2015 року рішенням Тернопільської обласної ради статус пам`ятки садово-паркового мистецтва отримав парк із гробницею сестер-непорочниць РКЦ біля їхнього монастиря у селі Язловець на Тернопільщині.
16 січня 2024 року, саме в день народження блаженної Марцеліни, Постановою Кабінету Міністрів України палац (монастир) у селі Язловець отримав статус об`єкта культурної спадщини національного значення.
27 березня 2024 року сестери-непорочниці отримали під опіку ще одну частину зруйнованого монастиря, де за радянської влади було розміщене фтизіопульмонологічне відділення лікарні.
Джерело: Суспільне. Тернопіль
3690