Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Ігоря М. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2022 року.
Як встановлено судом, 2 листопада 2021 року, о 14 год. 20 хв. Ігор М., керуючи технічно справним автомобілем “ВАЗ” – 21013, без вантажу та пасажирів рухався вул. Національного Відродження с. Острів Тернопільського району у напрямку смт Велика Березовиця. Під час руху водій не був достатньо уважним і належно не стежив за дорожньою обстановкою. У межах населеного пункту він грубо порушив правила дорожнього руху і почав обганяти автомобіль, що рухався попереду в попутному напрямку. При цьому виїхав на смугу зустрічного руху зі зміщенням на узбіччя, та допустив наїзд на малолітню дитину. Після ДТП водій не зупинився, не викликав карету швидкої допомоги та поліцію, а зник із місця пригоди, залишивши дитину лежати на узбіччі дороги у безпорадному стані. У результаті дорожньої аварії 11-річна дівчинка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2022 року Ігоря М. визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження) та ч. 1 ст. 135 КК України (завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, а також, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан). На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді 2-ох років обмеження волі з позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами.
До відома: санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді:
– штрафу в розмірі від 3-ох тисяч до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи – на строк до 2-ох років, або арешт строком до шести місяців, або обмеженням волі терміном до 3-ох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-ох років;
– ч.1 ст. 135 КК України – карається до 2-ох років – обмеженням або позбавленням волі.
Також із Ігоря м. на користь держави стягнуто: 6 тис. 917 грн, витрачених на лікування потерпілої, та 4 тис. 633 грн процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу та просив вирок змінити, застосувати до його підзахисного ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши один рік іспитового строку з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження та детально проаналізувавши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що судом першої інстанції обрано справедливе покарання, співмірне вчиненому злочину і особі обвинуваченого, необхідне і достатнє для його виправлення.
Судом першої інстанції правильно враховано ступінь тяжкості вчинених Ігорем М. кримінальних правопорушень, дані про його особу – вперше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризувався позитивно, має на утриманні малолітню дитину та є людиною з інвалідністю (3 група). А також думку законного представника потерпілої – батька дівчинки, який у суді першої інстанції сказав, що не очікував відшкодування чи вибачення від обвинуваченого, зважаючи, що той після наїзду на його малолітню доньку не зупинився, сам не надав їй допомогу і не викликав швидку допомогу, а залишив на узбіччі в безпорадному стані.
Зважаючи на зазначені обставини, колегія суддів наголосила на підвищеній суспільній небезпечності діяння обвинуваченого, який залишив у небезпеці потерпілу, яка через малолітство була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.
Крім того, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку негативно вплине на формування громадської думки стосовно неприпустимості порушення правил дорожнього руху України та чіткого розуміння того, що за такі дії особа понесе невідворотне та справедливе покарання.
З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу залишила без задоволення, а вирок вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 жовтня 2022 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: дтп, Острів, суд
6154