Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Борщівського районного суду від 21 червня 2023 року.
Як встановлено районним судом, 10 серпня 2021 року, приблизно о 3-ій год. ночі перебуваючи на вулиці с. Більче-Золоте Чортківського району, Володимир В. під час суперечки з Ярославом Д., діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом, наніс потерпілому приблизно сім ударів кулаками обох рук у голову, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння черепа, внаслідок чого той помер.
Вироком Борщівського районного суду від 21 червня 2023 року Володимира В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
До відома: санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 19 років.
Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, прокурор подав апеляційну скаргу та просив вирок скасувати і винести новий, яким призначити Володимирові В. покарання у виді 7 років позбавлення волі. Вважав, що місцевий суд безпідставно застосував до обвинуваченого ст. 69 КК України і обрав покарання нижче від найнижчої межі, визначеною санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, визнала обґрунтованим висновок місцевого суду, що Володимиру В. слід обрати покарання у виді позбавлення волі.
Поряд із цим у конкретному випадку суд помилково застосував до обвинуваченого ст. 69 КК України та призначив покарання нижче від найнижчої межі. Приписи даної статті є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Однією з обов’язкових умов застосування положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, які пом’якшують покарання. І у кожному конкретному випадку суд повинен вмотивовано аргументувати, чому кожна нова обставина суттєво зменшувала ступінь тяжкості вчиненого діяння. Тим часом суд першої інстанції, визнавши обставинами, що пом’якшували покарання, з’яву Володимира В. у поліцію зі зізнанням, його щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та належну поведінку до і після вчинення злочину, належним чином не обґрунтував, як ці обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого ним діяння – заподіяння тяжкого тілесного ушкодження Ярославу Д., що спричинило його смерть.
Так, надаючи показання у суді першої інстанції, обвинувачений розповів, що наступного дня після побиття Ярослава Д. він прийшов до нього додому, але коли побачив, що він лежав без ознак життя, злякався і декілька днів переховувався на горищі свого будинку. Лише коли до нього прийшли працівники поліції та повідомили про смерть потерпілого, він зізнався у скоєному злочині. Таким чином, фактично Володимир В. зізнався у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень після того, як працівники поліції встановили його місце перебування. На переконання колегії суддів, це не можна вважати достатніми мотивами для визнання даної обставини такою, що істотно знижувала ступінь тяжкості вчиненого діяння та застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.
Також у судовому засіданні досліджено характеристику, видану Більче-Золотецькою сільською радою, де вказано, що Володимир В. зловживав спиртним, а через неадекватну поведінку на нього неодноразово скаржилась матір та односельці, тому виконкомом сільської ради неодноразово вимагав від нього змінити спосіб життя.
Відповідно до акту огляду спеціальною медичною комісією КНП “Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань” Тернопільської обласної ради, в обвинуваченого діагностовано розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.
Крім того, згідно з вимогами ДІЗ Національної поліції України УІЗ ГУНП у Тернопільській області, обвинувачений в силу ст. 89 КК України вважався несудимим. Тому висновок місцевого суду, що до вчинення кримінального правопорушення Володимир В. протиправних дій кримінального чи адміністративного характеру не вчиняв, був необґрунтованим.
Таким чином, місцевий суд переконливо не вмотивував своє рішення застосувати до Володимира В. положення ст. 69 КК і як призначення покарання у виді 4-ох років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, санкція якого передбачала покарання на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, буде сприяти досягненню мети покарання.
Призначаючи покарання Володимиру В., колегія судів врахувала, що, відповідно до класифікації ст. 12 КК України, він вчинив тяжке кримінальне правопорушення; в силу ст. 89 КК України вважався несудимим та виключно негативно характеризувався за місцем проживання, не працював, мав розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, а також обставини вчинення злочину.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково. Вирок Борщівського районного суду від 21 червня 2023 року в частині призначеного покарання – скасувала та новим вироком призначила покарання у виді 7 років позбавлення волі, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: суд
5062