Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу захисника засудженого Олександра Н. на вирок Гусятинського районного суду від 5 серпня 2021 року, яким Олександра Н. визнано винним за ч. 1 ст. 115 КК України (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині), ч.1 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)).
За сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим Олександрові Н. остаточно визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Як встановлено судом першої інстанції, 8 червня 2019 року, вночі, 25-річний Олександр Н., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в будинку 43-річного Івана Т. у с. Городниця Гусятинського району, під час конфлікту умисно завдав потерпілому майже 30 ударів ножем у шию, груди та інші частини тіла, від яких той на місці помер. Після вбивства засуджений викрав із кімнати Івана Т. мобільний телефон “Нокіа” вартістю 241 грн і 10 фунтів стерлінгів (за офіційним курсом Національного банку України на день події це становило понад 358 грн) та покинув місце злочину, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 599 грн.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2021 року вирок залишив без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями, захисник засудженого подав касаційну скаргу і просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляду у суді першої інстанції. Зазначив, що його підзахисний вину не визнав, однак поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились заяви Олександра Н., що під час досудового розслідування він під тиском працівників поліції оговорив себе. Проте в апеляційному суді доводи сторони захисту належним чином не було перевірено, а допущені порушення – не усунуто. Тому вважав, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання вимог статей 370 та 419 КПК.
За результатом касаційного розгляду Верховний Суд прийшов до висновку, що винесені у даному кримінальному провадженні вирок районного суду та ухвала апеляційного суду належним чином обґрунтовані та вмотивовані і відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили усі доводи, на які посилалася сторона захисту і які були аналогічними викладеним у касаційній скарзі захисника.
Встановлені місцевим судом фактичні обставини кримінального провадження ґрунтувались на детальному аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме показаннях самого засудженого, потерпілих та свідків, інших матеріалах кримінального провадження. Так, під час проведення слідчої дії Олександр Н. вільно орієнтувався в будинку та на місці показав і пояснив, як завдавав удари ножем потерпілому, а після його смерті забрав із гаманця гроші й телефон і пішов спати в іншу кімнату. Вранці двері будинку зачинив ключем, який викинув дорогою додому. Як потрапив до будинку, не пам’ятав, бо був п’яним. При цьому жодних зауважень до проведення слідчого експерименту та його результатів у протоколі не відображено.
Тим часом заяви Олександра Н. про тиск зі сторони працівників поліції на стадії досудового розслідування було ретельно перевірено як правоохоронними органами, так і в суді, але свого підтвердження не знайшли.
Разом із тим, у поданих апеляційних скаргах сторона захисту, посилаючись на допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не заявляла жодних клопотань про повторне дослідження судом доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5941