У тернополянки Людмили Чеховської вдома живе лише одна кішка. Однак дівчина особисто знайома практично з кожною безпритульною твариною в місті. Люда – зооволонтер. Її найбільша мрія – притулок для тварин, який би допоміг прибрати наших друзів менших із вулиць та прилаштувати їх у гідні родини. На жаль, зараз це питання постає все гостріше. Адже ледь не щомісяця у новинах з’являються повідомлення не лише про травматичні стосунки людей та бездомних собак, а й про жорстокі розправи з пухнастими. Як це зупинити, чи допомагає влада, куди звертатися, якщо поруч твоєї хати поселилася зграя. Про це та не тільки – далі…
«Коли собака легко йде до рук, то вона буде стерилізована, не йде – не буде»
– Як Ви стали волонтером-зоозахисником?
– Я з дитинства мріяла про притулок для тварин. Думала, як виросту, то обов’язково його відкрию.
– Дійсно? Ось так змалечку?
– Так! Постійно стягувала тварин до хати. Мене з ними потім виганяли (сміється, – авт.). Це було важко. Я завжди підгодовувала тварин на вулицях. Багатьох дворових собак знала в лице. Йду, бувало, бачу собаку і думаю: «А, я тебе знаю. Ти з такого-то району». Та більш активною стала нещодавно, близько двох років тому. Біля мого будинку є гаражний кооператив. Так як власного авто я не маю, то буваю на території гаражів рідко. Проте знала…
Детальніше читайте у свіжому випуску газети “Номер Один” від 23 травня 2018р.
Джерело: Тижневик "Номер один"
37151