Українська влада, з яких імен чи партій вона би не складалася, упродовж уже 30-ти років тільки те й робить, що «придумує велосипед». Здавалося б, у цивілізованому світі – безліч прикладів, як можна успішно вирішити ту чи іншу економічну проблему й дати населенню жити щасливо і спокійно. Однак поняття «борг, кредит і корупція» настільки міцно вкоренилися під парламентським куполом, що нові закони, які там придумують, лише ускладнюють ситуацію в державі.
За даними Держстату, на кінець травня заборгованість зі сплати комунальних послуг в Україні сягнула майже 69 мільйонів гривень. Із них понад 707 тисяч припадає на мешканців Тернопільщини. Тобто чим вищими стають тарифи, тим менше коштів споживач може за ними сплатити.
Стягнення боргів за «комуналку» – постійний головний біль чиновників, адже чітких і гуманних механізмів примусу до оплати немає, а судові тяганини можуть тривати роками. Як наслідок, підприємства-постачальники не спроможні вкладати кошти у свій розвиток та модернізацію, а лише зводити кінці з кінцями завдяки добросовісним платникам.
Трохи раніше проблема частково вирішувалась за рахунок програми субсидіювання, адже головною вимогою для отримання державної допомоги був своєчасний розрахунок за спожиті послуги. Але після того, як нинішня влада вирішила кардинально зменшити кількість отримувачів субсидій, борги одразу злетіли догори.
А тим часом в Азербайджані вже цілих 10 років успішно працює система смарт-обліку житлово-комунальних ресурсів, яка дозволила всій країні назавжди забути про борги за спожиті послуги.
Як це працює?
У 2011 році держава, місцева влада і підприємства-постачальники започаткували в Азербайджані на засадах співфінансування програму встановлення в домогосподарствах смарт-лічильників газу, води й електроенергії. За допомогою цих приладів кардинально змінився принцип оплати за комунальні ресурси. Отож споживач не розраховується за спожиті послуги, а… купує їх наперед.
До кожного лічильника видається спеціальна пластикова картка, подібна до банківської. Споживач поповнює її через особовий рахунок, потім вставляє у лічильник, і той зчитує фінансову інформацію. Відтак, на екрані з’являється цифра, що показує, який обсяг ресурсу ви придбали за дану суму, далі прилад здійснює його облік у міру використання, а дані лічильника автоматично передаються постачальнику.
Завдяки такій реформі азербайджанці перестали утримувати великим коштом армію контролерів та службовців, які приймали й обробляли покази лічильників від населення, здійснювали нарахування спожитих послуг, виписували квитанції, попередження про заборгованість тощо. Боргів за «комуналку» в країні теж немає, адже кожну послугу абоненти купують наперед, як товар у магазині. До того ж зникла можливість для газорозподільних компаній маніпулювати річною потужністю ресурсу, як це відбувається в Україні. А ще завдяки оптимізації обліку і діджиталізації всього процесу вдалося зменшити саму вартість комунальних послуг.
До речі, ще один важливий нюанс: азербайджанська система передбачає і захист споживачів від ситуацій, коли на картці швидко закінчуються гроші і смарт-лічильник відключає абонента від послуги. За кілька днів до повного вичерпання коштів на рахунку прилад сповіщає споживача про те, що наближається термін оплати. Окрім того, подача газу, води чи світла припиняється не відразу, – ресурс протягом кількох днів постачається абоненту в якості дебіторської заборгованості. Більше того, при установці смарт-лічильника на баланс споживача навіть закладається кредит на певну суму.
Здавалося б, усе просто, то чому не взяти вже готовий чужий успішний досвід і не впровадити його в Україні?
Та тому що така реформа буде вигідна тільки споживачам, але аж ніяк не владі й надавачам комунальних послуг. Бо тоді про всі масштабні корупційні «схеми» з необґрунтованими нарахуваннями і нормативами, непрозорими додатковими послугами із розподілу, перекладанням «втрат у мережах» на плечі абонентів тощо доведеться забути. А численним кандидатам у президенти і нардепи на кожних виборах уже не вдасться будувати свої програми на брехливих лозунгах про зменшення тарифів.
Джерело: Тижневик "Номер один"
4618