Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу Навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №5 – дошкільний навчальний заклад» Кременецької міської ради (надалі – Навчально-виховний комплекс) на рішення Кременецького районного суду від 10 січня 2022 року та додаткове рішення від 24 січня 2022 року щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вчителя навчально-виховного комплексу Ігоря Б.
Відповідно до матеріалів цивільної справи, Ігор Б. 32 роки пропрацював у середній школу №5 м. Кременець. Однак 8 листопада 2021 року наказом директора навчально-виховного комплексу вчителя музичного мистецтва та музичного керівника дошкільного навчального закладу Ігоря Б. через відсутність щеплення від COVID-19 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Вважаючи цей наказ незаконним, а відсторонення – порушенням свого конституційного права на працю, вчитель звернувся до суду. У позовній заяві свою відмову від вакцинації пояснив відсутністю законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин та порушенням процедур відсторонення від роботи, оскільки подання про відсторонення повинна робити посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби.
Рішенням Кременецького районного суду від 10 січня 2022 року позов задоволено. Наказ директора НВК скасовано, Ігоря Б. допущено до роботи. Із навчального закладу на користь позивача стягнуто 26 тис. 423 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи (без відрахування податку та обов’язкових платежів і зборів). Додатковим рішенням суду від 24 січня 2022 року з навчального закладу на його користь стягнуто 5 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, НВК «Кременецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №5 – дошкільний навчальний заклад» подав апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити Ігореві Б. у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши пояснення позивача Ігоря Б. та його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції щодо незаконного відсторонення Ігоря Б. від роботи. Апеляційний суд вказав, що держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, реалізувала свій обов’язок забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх працівників закладу освіти, а також учнів та їх батьків, у тому числі і самого невакцинованого вчителя.
З цього приводу Європейський суд з прав людини у справі «Соломахін проти України» (рішення від 15 березня 2012 року) зробив правовий висновок, що втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров’я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року в справі № 682/1692/17 наголосив: вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я заінтересованих осіб, є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об’єктивні підстави, та є виправданим.
Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини (ст. 3 Конституції України) над правом на освіту (ст. 53). Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров’я його громадян.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивач як працівник дошкільного закладу освіти зобов’язаний вакцинуватись. Тим часом у судовому засіданні Ігор Б. не надав доказів щодо протипоказань проведення профілактичного щеплення, лише пояснив, що за рік до відсторонення перехворів на COVID-19.
Не погодився суд апеляційної інстанції і з доводами позивача, що календар профілактичних щеплень не передбачав проведення щеплень від COVID-19, та наголосив, що гостра респіраторна хвороба COVID-19 набула актуальності в України нещодавно і обов’язкові щеплення для запобігання її поширенню встановлено лише для окремих категорій (професій) працівників, а не для всіх громадян, і це не пов’язано з досягненням певного віку.
Також безпідставним визнано доводи Ігоря Б., що інформація щодо вакцинування проти COVID-19 є медичною таємницею, і роботодавець не мав права вимагати довідку про це. Відповідно до с. 286 ЦПК, ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» таємницею є інформація про стан свого здоров’я людини, її діагноз, результати медичного обстеження тощо. Однак відомості щодо вакцинації не внесено до цього переліку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №5 – дошкільний навчальний заклад» задовольнила та визнала законним наказ директор НВК про відсторонення Ігоря Б. на час відсутності щеплення від СOVID-19, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: COVID-19, Кременець, суд
2197