Ви знали, що у бібліотеці Кременецького ліцею зберігалося близько 1,5 тис. інкунабул (це більш ніж зараз налічується у всій Україні)? А що у кременецьких каменоломнях є відбиток панцера величезної черепахи? І що о 5.00 ранку із Вовчої гори на спеціальній орнітологічній вишці у бінокль можна поспостерігати за птахами? А що із висоти Замкової гори Кременець захоплює і вражає туристів навіть у несприятливу погоду, бо схожий на голлівудські «Сутінки» чи «Твін Пікс»?
І я не знала, а тепер знаю. А ще знаю, що туризм розвивають не на нудних і нікому не потрібних нарадах у кабінетах, а на відпочинкових базах, у затишних кафе та ресторанах, і у деяких установах, які щиро вірять у те, що їхня робота потрібна і кабінетами не обмежується. Туризм розвивають люди, які у цьому безпосередньо зацікавлені, і ті, хто просто любить своє місто…
Двоє відомих тревел-блогерів Сергій Нагорний та Ірина Журавель у рамках туристичного туру «Вишиваний шлях» приїхали до Кременця не за найкращої погоди. Було холодно та падав дощ. Проте програми мандрівки ніхто не скасовує за будь-яких погодних умов.
Перш за все ми показали гостям історичну центральну частину міста. Дорогою заїхали до Білокриниці. Хоча це не входило до програми, ми просто не могли не показати блогерам розкішного палацу графа Вороніна.
Сергій уже бував у Кременці, та усередину собору Преображення Господнього й у бібліотеку КОГПА ім. Т. Шевченка потрапив уперше, як і на Замкову гору. Ірина була вражена атмосферою книгозбірні академії та ще більше її історією.
– Я навчалася на туристичному напрямку, це моя спеціальність. Проте навіть для мене досі в Україні залишаються нерозвіданими безліч цікавих туристичних місць, – каже Ірина Журавель. – Гадаю, завдяки туру «Вишиваний шлях», вдасться виправити цю історичну несправедливість.
Далі встановлювати історичну справедливість ми вирушили до Кременецького ботанічного саду. Він також зустрів нас дощиком та свіжістю зелені. Мандрівники вперше довідалися, звідки у Києві взявся університет св. Володимира (нині КНУ ім. Т. Шевченка) та ботанічний сад ім. Фоміна. Сергій Нагорний навіть жартував на цю тему: «Складається враження, що все найкраще, що є у Києві, перевезли із Кременця. Для киянина це удар по самолюбству. Але він його мужньо пережив.
Трохи зігрівшись, ми вирушили на Замкову гору. Ще один удар по київському самолюбству: монголо-татари Київ узяли, а Кременець – ні. Але, вражений живописними краєвидами кременецьких гір, Сергій стерпів і це.
Отже, після першого короткого знайомства з містом поїхали поселятися та зігріватися. Приймали Ірину та Сергія на базі відпочинку «Бабина стодола» у с. Рудка. Та на відпочинок у блогерів часу було обмаль, адже вже наступного дня їх чекала насичена екскурсійна програма. А ще потрібно підготувати звіт про попередній день.
Другий день прокладання «Вишиваного шляху» Кременеччиною розпочався із краєзнавчого музею. Директор Андрій Левчук не лише познайомив мандрівників з експозицією, а й влаштував для них майстер-клас із виготовлення свистунців.
Знайомство із НПП «Кременецькі гори» розпочалося з нещодавно відкритих, а тому мало кому відомих маршрутів. Тревел-блогери побували на найстарішому в Україні Козацькому кладовищі, Єврейському кладовищі, у каменоломнях, які справили майже шокуюче враження, та біля джерела «Корито». Екскурсовод Юля Голуб розповіла про факти, яких не знають навіть місцеві.
Коротка перерва, смачний та ситний обід, і ми вирушили далі. Після спокійної прогулянки на Іру та Сергія чекали екстремальні розваги. Свою порцію адреналіну вони отримали на санній трасі, де під пильним наглядом тренера Андрія Малищика відчули на собі, що таке зимовий вид спорту влітку.
Аби довершити незабутні враження, ми з гостями вирушили на пікнік. Не абикуди, а на гору Вовчу, звідки відкривається казковий краєвид аж до Почаївської лаври. Аби в Іри та Сергія надовго залишився приємний смак (у всіх розуміннях) після подорожі Кременеччиною, познайомили їх і з кулінарним туризмом. Причаровував місцевими делікатесами Валерій Тимошенко. Так, це чоловік Оксани Тимошенко, яка разом з директором Нацпарку приклала чимало зусиль (у свій законний вихідний), аби гості ніколи не забули подорожі «маленькою Швейцарією» та зрозуміли, чому так називають Кременеччину.
На завершення, уже поза програмою, мандрівники побували на Божій горі. Це місце щороку відвідують сотні тисяч паломників та туристів, тож ми також не мали права оминути його увагою.
Здивувати людей, які, подорожуючи, об’їхали чи не увесь світ, дуже складно. Як кажуть Ірина Журавель та Сергій Нагорний, наш край має величезний потенціал для розвитку внутрішнього туризму. Перше і, мабуть, найважливіше, що для цього необхідно, – зайнятися цим всерйоз. Навряд чи це будуть управління, відділи та інші установи, від яких багато чого залежить, але мало що цікавить. Це будуть волонтери, підприємці, блогери, які із широко відкритими та щиро здивованими очима розповідатимуть про те, яка наша країна прекрасна. А ще пересічні українці, яким цікаво більше дізнатися про непізнану Україну, ніж провалятися тиждень на турецькому пляжі у режимі all inclusive.
Олена Ілинич
Фото:
- Тревел-блогер Ірина Журавель була шокована від побаченого у кременецьких каменоломнях
- У рамках туристичного туру «Вишиваний шлях» Сергій Нагорний не міг не зробити селфі з Замкової гори
Джерело: Тижневик "Номер один"
18067