Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу представника потерпілого ТОВ “Е” на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2025 року.
Як встановлено судом, у період із 11 січня по 17 лютого 2025 року 36-річний Андрій Ш., обіймаючи посаду начальника відділу спорттоварів одного з торговельних центрів м. Тернополя та за сумісництвом працюючи касиром цього відділу, привласнив 47 тис. 411 грн торгової виручки відділу. Діяв він таким чином: розрахувавши покупця, касир не видавав фіскальний чек, коли відвідувач виходив із відділу, відміняв оплату за товар, а сплачені кошти привласнював. Хоча за умовами укладеного договору, Андрій Ш. ніс повну матеріальну відповідальність за ввірені йому цінності.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2025 року Андрія Ш. визнано винуватим у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчинене в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 191 КК України), та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади, пов’язанні з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 3 роки. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, на нього покладено обов’язки періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи та навчання; без дозволу уповноваженого органу не виїжджати за межі України.
До відома:
Cанкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-ох років.
Не погодившись із призначеним покаранням, представник потерпілого подав апеляційну скаргу і, не оскаржуючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, просив змінити вирок і призначити Андрієві Ш. покарання у виді 6 років позбавлення волі з призначенням додаткового покарання. Уважав, що суд першої інстанції неправомірно застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, оскільки його дії завдали репутаційної шкоди торговому центру, і хоча він відшкодував завдані збитки, його поведінка не свідчила про щире каяття.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно обрав вид і розмір основного покарання і, зваживши на ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, правомірно застосував ст. 75 КК України.
Так, місцевий суд врахував, що, відповідно до ст. 12 КК України, Андрій Ш. вчинив тяжкий злочин, але повністю визнав свою вину і відшкодував завдані збитки, є особою молодого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
Зважаючи на обставини, що пом’якшували покарання, та відсутність обставин, які його обтяжували, колегія суддів погодилась із висновками місцевого суду, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і районний суд правильно призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку: саме таке покарання було необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому колегія суддів визнала неприйнятними доводи апелянта, що при призначенні покарання повинно враховуватися думка потерпілого стосовно міри та розміру покарання, однак ця думка не є вирішальною, про що у своїх постановах неодноразово наголошував Верховний Суд.
Також колегія суддів визнала неспроможними доводи апелянта щодо наявності в обвинуваченого чисельних спорів про стягнення з нього заборгованості, що свідчило про його стійку схильність до зловживань у сфері матеріальних відносин. Такі дані не можуть враховуватися судом з урахуванням положень ст. 337 КПК України (визначення меж судового розгляду), оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, крім випадків, передбачених даною статтею.
Не знайшли свого підтвердження і твердження апелянта, що дії обвинуваченого завдали репутаційної шкоди ТОВ “Е”. Ці доводи не підтверджені жодними доказами у справі та спростовані словами представника потерпілого, що жодних претензій зі сторони покупців до Товариства не надходило, тому такі доводи апеляційної скарги були припущеннями.
З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу представників потерпілого залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2025 року – без змін, йдеться і овідомленні пресслужби Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6082