Історія чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця», яку православна церква вшановує 25 липня, пов’язана з долею великого церковного піснетворця й автора догматичних трактатів, преподобного Іоанна Дамаскіна (пам’ять 4/17 грудня). У VIII столітті, в період іконоборчої єресі, преподобний Іоанн гаряче викривав єретиків, чим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоби зганьбити ім’я святого, який проживав у Дамаску та займав високу посаду при дворі халіфа, імператор наказав написати фальшивого листа, в якому преподобний Іоанн нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцявши в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати преподобному кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду. Тільки ввечері святий Іоанн випросив віддати йому руку. Приклавши кисть до відсіченої руки, Божий угодник упав на коліна перед іконою Божої Матері, довго зі сльозами просив у Неї зцілення руки, яка писала на захист православ’я.
Після сердечної молитви піснетворець задрімав і побачив у сонному видінні саму Пресвяту Богородицю, яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала без лінощів трудитися цією рукою на славу Господню.
Прокинувшись, святий Іоанн побачив, що кисть його приросла до пораненого місця і рука стала здоровою. Сповнений почуття глибокої вдячності до Небесної Владичиці за її милість, святий Іоанн створив хвалебну пісню Матері Божій «Тобі радується, Благодатная, всякая тварь», яка в богослужінні стала використовуватись у якості Задостойника на Літургії святителя Василія Великого. Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення, піснетворець приклав до нижньої частини ікони руку, виготовлену зі срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця» (з інших джерел, преподобний сам домалював третю руку на іконі).
Роздавши свій багатий маєток бідним, Іоанн простим послушником поступив у лавру преподобного Сави Освяченого (пам’ять 5/18 грудня), яка знаходилася біля Єрусалиму, і взяв із собою туди чудотворну ікону Богородиці. Там «Троєручиця» перебувала близько п’яти століть.
На початку XIII століття по особливій милості Пречистої Діви чудотворна ікона була подарована лаврою святителю Сербському Саві й перенесена ним до себе на батьківщину. Під час нападу турків на Сербію (XIV століття) християни, бажаючи захистити святиню, доручили нею опікуватися самій Цариці Небесній. Вони поклали святий образ на віслюка, який без наглядача дійшов до святої гори Афон і зупинився біля воріт сербського Хіландарського монастиря. З великою духовною радістю ченці прийняли ікону і поставили її у вівтарі соборного храму.
Наприкінці XVIII століття в Хіландарі трапилася дивна подія. Коли в обителі помер ігумен, обрання нового супроводжувалось різноголоссям. Зібравшись за звичаєм на ранню молитву, братія помітила, що ікона «Троєручиця» стоїть не на своєму місці у вівтарі, а на ігуменському. Монахи повернули її у вівтар, але чудотворний образ знову і знову повертався на ігуменське місце. Братія нічого не розуміла, доки в обитель не прийшов усіма шанований старець-затворник, відкривши монахам волю Божої Матері. Небесна Владичиця, щоби припинити чвари, побажала Сама зайняти ігуменське місце і керувати монастирем.
З цього часу і досі в Хіландарській обителі незмінно виконується свята воля Цариці Небесної: тут обирається не ігумен, а тільки намісник, який керує монастирськими справами.
Під час богослужіння він стоїть біля ігуменського місця, де знаходиться чудотворна ікона «Троєручиця». Прикладаючись до ікони, браття свято вірять, що отримують благословення від самої Богородиці, їхньої Небесної Ігумені.
Під час набігу турків на Афон Божа Мати неодноразово охороняла обитель від іновірців. Загарбники не раз були налякані видінням таємничої жінки, яка обходила навколо стін обителі, охороняючи хіландарських ченців.
Перед іконою Божої Матері «Троєручиці» моляться під час пожежі, душевного неспокою, при хворобі рук та ніг.
Джерело: Тижневик "Номер один"
2203