Захисник «Зорі» та уродженець Тербовлі, що на Тернопільщині Ігор Пердута поділився емоціями від виступів у складі «Ворскли» протягом майже 15 років.
– Розкажіть, як це – 15 років грати в одному клубі?
– Майже 15. В мене була пауза на оренду в «Оболоні», – розповідає футболіст. – Ти не помічаєш, як йде час – живеш і працюєш. За відчуттями, наче в себе вдома. Навіть не знаю, як цей час так швидко пролетів. Все відбулося дуже непомітно. Ми з дружиною розписалися в РАЦСі у Полтаві. Діти там народилися, ходили в садочок і школу. І ось цього літа все закінчилось.
– Ви ж поїхали у «Ворсклу» зовсім молодим хлопцем. Як вас зустріла Полтава?
– Мені було 20 років. Пам’ятаю, батько посадив мене на потяг і сказав, що там люди говорять українською мовою. Я поїхав, виходжу з вокзалу – і чую російську. Набираю тата і кажу: «Ти ж казав, що тут україномовні». А він відповідає: «Та нормально все, розберешся». Взяв таксі і поїхав на стадіон, де дубль збирали. Так почався мій період у Полтаві. Багато грав за дубль. Поступово розивався. Склейка – і вже 2025 рік.
– В мене Вєрка Сердючка асоціювалася з полтавським діалектом. У Полтаві справді так розмовляють?
– Так, ви правильно сказали. Є полтавський суржик або полтавська мова. Так само, як всюди є свої якісь діалекти. Це нормально. Так само на заході України можна щось сказати, що не буде зрозуміле. Ти звикаєш до цього дуже швидко, потім навіть уваги не звертаєш і навіть сам починаєш так говорити.
– Тепер вашій сім’ї довелося покинути Полтаву?
– Родина змінила Полтаву на Тернопіль. Ми з дружиною заздалегідь вже розмовляли, що після закінчення кар’єри в Полтаві, умовно через два-три роки, приїдемо жити в Тернопіль. Вийшло трішки швидше, ніж ми планували. Я приїжджаю до родини, а вони навідують мене у Києві.
– За чим сумуєте в Полтаві?
– За своїми знайомими, друзями та сусідами. В нас там було широке коло спілкування. Діти сумують за Полтавою. Але таке життя. Так все склалося, що нам довелося переїхати. Полтава назавжди в моєму серці, але зараз ми рухаємось далі, – сказав Пердута.
Джерело: Трибуна
4836