Виконком Тернопільської міської ради затвердив порядок функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті, а ще раніше через тендер було визначено переможця, який цю систему впроваджуватиме в життя. Ним виявилось ТОВ «Системний зв’язок». За позитивним бажанням зробити «чистими» транспортні перевезення та вивести звідти готівку насправді криється зовсім інше: на кону стоять 60 мільйонів гривень. Саме таким є бюджет цього проекту.
А освоювати його будуть люди, ниточки від яких тягнуться до перших осіб міста. До такого висновку приходиш, детально проаналізувавши засновників ТОВ «Системний зв’язок». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який знаходиться у вільному доступі, засновниками цього товариства є троє осіб: Віталій Васильків (приватний підприємець, засновник ТОВ «Треклам», він же директор ТОВ «Системний зв’язок»), Сергій Залуцький (співвласник ТОВ «Торговий комплекс «Західний» – ринку «Західний») та Василь Будник.
Перший, очевидно, є обличчям проекту, в якому зосереджена реалізація всієї технічної частини та спілкування з настирними журналістами. Другий – «темна конячка». Сергій Залуцький розпочинав із Васильківим реалізацію проекту з GPS-навігацією на транспорті ще років п’ять тому. За нашою інформацією, нині він у цей масштабний проект практично не втручається.
Натомість найбільш цікавою персоною з цієї трійці є Василь Будник. Він є близьким другом колишнього заступника міського голови Тернополя Володимира Камінського та неодноразово був фігурантом перевірок правоохоронних органів. Зокрема, до нього мали питання щодо інвестиційної угоди з будівництва овочевого ринку на вул. Шептицького, оскільки саме він був засновником ТОВ «ВІП маркет», яке здійснювало будівельні роботи на даному ринку, маючи у статутному фонді всього 2000 грн. Також він проходив по справі щодо скандального будівництва «Набережного кварталу» на вул. Микулинецькій на земельній ділянці ТОВ «Комунсервіс-Серет» (був засновником даного товариства, а потім продав частку Юрію Пилипчуку). І, насамкінець, мав відношення до будівництва групи тимчасових споруд на вул. Живова біля ринку «Купон», які В.М. Будник побудував як фізична особа, та для того, щоб їх «легалізувати», продав, а через суд новий власник, як добросовісний набувач майна, оформив право власності на незаконно встановлені споруди. Напевне, маючи потужні зв’язки у міській раді та екс-міліції, всі кримінальні провадження щодо пана Будника були закриті.
На сьогодні одним із перших етапів у впровадженні безготівкового розрахунку в громадському транспорті є придбання простими мешканцями картки тернополянина та електронних квитків – учням навчальних закладів, бо в іншому випадку за проїзд доведеться платити за підвищеним тарифом. Сама картка коштує 57 грн., її треба внести на рахунок ТОВ «Системний зв’язок».
Сьогодні багатьох жителів Тернополя дивує, звідкіля взялася така цифра, називаючи її дуже завищеною. І для цього як аргумент наводяться дані закупівель таких карток у «Системного зв’язку», які здійснили кілька місцевих комунальних підприємств – «Тернопільелектротранс», «Тернопільміськтеплокомуненерго», «Тернопільводоканал» та технічний коледж ТНПУ – за ціною… 15 грн. за штуку. Погодьтеся, 15 та 57 грн., як кажуть в Одесі, – це дві великі різниці. Багато гарячих голів уже говорять, що міська рада створила в Тернополі монополіста, який здійснює продаж карток за завищеними цінами, а в майбутньому буде здійснювати їх поповнення за відповідну комісію, отримуючи надприбутки з кишені тернополян.
Натоміть директор ТОВ «Системний зв’язок» Віталій Васильків переконує, що ніхто наживатися на впровадженні безготівкової системи оплати проїзду не збирається, а вартість картки є адекватною і незавищеною.
– Немає підстав говорити про високу вартість картки тернополянина. Це персоніфіковані картки, які виготовляються значно складніше, ніж інші, програмуються під кожну пільгову категорію, друкуються окремо кожна фотографія і особові дані. А сама картка має чіп і безконтактний радіомодуль. Для порівняння: минулого року студентський квиток коштував 50 грн. і мав вигляд простого пластику з фото і прізвищем. Що ж до згаданих вами карток по 15 грн., то це були неперсоніфіковані картки без фотографії, які йшли великою партією. Окрім того, вони виготовлялися ще минулого року, коли мінімальна зарплата була на рівні 1600 грн., – пояснює Віталій Васильків.
Не будемо робити швидких висновків, тим більше, що пана Васильківа давно знаю як професіонала своєї справи. Однак володію достовірною інформацією, що на тернопільський ринок автоматизованої системи обліку оплати проїзду в громадському транспорті намагалася ввійти ще одна місцева фірма з не меншими, а можливо, й більшими можливостями та потужностями, але їй одразу дали зрозуміти, що дорога у цей проект закрита. Начебто через дотичність до нього людей керівництва Тернополя…
Джерело: Тижневик "Номер один"
9459