Лікар-хірург. Від цих двох слів інколи стає ніяково. Адже професія ця дуже серйозна і вимагає неабиякої зосередженості та кваліфікації. Швидше за все ми подумали про кремезного стресостійкого чоловіка, який провів не один десяток складних оперативних втручань. Але сьогодні ми познайомимо вас із професіоналом своєї справи, тендітною, красивою жінкою, котра працює на посаді лікаря-хірурга не один рік. Євгенія Вітик – лікар-хірург КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».
Майбутню професію вона обрала одразу після закінчення школи. Поступила у Чортківський державний медичний коледж. Після закінчення працювала у Київському національному інституті раку в дитячому відділенні. Повернувшись на Тернопільщину, продовжила навчання. Паралельно працювала в КНП «Тернопільська університетська лікарня». По закінченню отримувала ще більше практичних знань та навичок у лікарні швидкої допомоги, через деякий час продовжила свою практичну діяльність на посаді лікаря-хірурга КНП «Тернопільська міська лікарня №2». Про свою роботу говорить із захватом і найбільше хоче, щоби пацієнти перестали займатися самолікуванням.
«Кожна рана є по-своєму небезпечною, адже якщо її неправильно лікувати, це може призвести до серйозних ускладнень»
Сьогодні ми розповімо нашим читачам про рани. Здавалося б, усі про все знають, але за допомогою інколи звертаються тоді, коли ситуація критична. Які рани називаються хронічними і чим це небезпечно?
– Євгеніє Михайлівно, розкажіть, що ж таке рана?
– Рана – це порушення цілісності шкірних покривів. Вона може бути як гострою внаслідок травми або хірургічного втручання, так і хронічною внаслідок довгого незагоювання. Рана вважається хронічною, якщо, незважаючи на відповідну терапію і достатні терміни для загоєння, вона не має або майже не має ознак загоєння. Найбільш поширеними типами хронічних ран є: травма тиску (пролежневі виразки), трофічні виразки (венозні, артеріальні), виразки при синдромі діабетичної стопи.
– Які причини виникнення хронічних ран?
– Хронічна рана є наслідком певних захворювань або станів організму, які призводять до важкого порушення циркуляції крові в тканинах. У той самий час недостатній приплив крові до тканин перешкоджає нормальному загоєнню рани. Частою причиною розвитку хронічної рани є неспроможність ранового процесу, що обумовлений різними загальними та місцевими факторами. Найчастіше появі хронічної рани сприяє наявність різних захворювань, які вже існують до виникнення рани. Причиною появи хронічної рани може бути хронічна венозна недостатність, захворювання периферичних артерій, цукровий діабет або постійний вплив тиску на яку-небудь ділянку тіла.
– Які рани є найнебезпечнішими?
– Кожна рана є по-своєму небезпечною, адже якщо її не лікувати, це може призвести до порушення функції кінцівки, приєднання інфекції і навіть до розвитку гангрени. Окремо можна зупинитися на венозних трофічних виразках. У даний час це дуже актуально і багато пацієнтів звертаються з такими проблемами. Захворювання вен лежать в основі 80% усіх випадків утворення трофічних виразок нижніх кінцівок. Під трофічною виразкою розуміють дефект шкіри або слизової оболонки, що виникає в результаті порушення трофіки тканин. Венозна виразка – це глибокий дефект тканин, який тривалий час не гоїться, викликаний порушенням венозного відтоку як по поверхневих, так і по глибоких венах. Як правило, венозні трофічні виразки утворюються на запущених стадіях варикозної хвороби або внаслідок тромбофлебіту глибоких вен. Найчастіше трофічні порушення виникають у тканинах стопи і гомілки – це пов’язано з тим, що відтік крові від нижніх кінцівок дещо ускладнений, навантаження на вени тут більше, ніж в інших відділах організму, і тому ноги страждають у першу чергу.
Артеріальні виразки викликані артеріальною недостатністю і проявляються у людей в похилому віці, хворих на ЦД та курців. Ці рани виникають через недостатню перфузію і дуже погано піддаються лікуванню через недостатність реваскуляризації.
– Ви сказали про рани, які викликані цукровим діабетом, розкажіть про них детальніше.
– Цукровий діабет є основною причиною розвитку виразок на стопі. Синдром діабетичної стопи – це патологічний стан, що виникає при порушенні кровообігу або ураженні периферичних нервів нижніх кінцівок і, як наслідок, м’яких тканин, а потім і кісток стопи. Проявляється ранами, ураженням кісток і суглобів, розвивається гангрена, що може призвести до ампутації кінцівки. У пацієнтів з цукровим діабетом обмін речовин часто порушений внаслідок високого рівня глюкози в крові. У зв’язку з цим підвищується ризик того, що навіть незначні травми в області стоп не відчуваються пацієнтами і довго не загоюються. Найбільший ризик розвитку діабетичної стопи відзначається в тих випадках, коли травматичні ушкодження діагностуються занадто пізно.
«Пацієнт не відчуває в достатній мірі точки тиску та болю і часто не помічає появи мозолів і дрібних крововиливів»
– На яких ділянках тіла найчастіше з’являються хронічні рани?
– Якщо ж говорити про ті самі трофічні порушення, то виникають вони у тканинах стопи і гомілки, оскільки ускладнений може бути як відтік крові від нижніх кінцівок, так і живлення тканин. В основному трофічні виразки виникають в осіб похилого віку, при цьому вони зустрічаються частіше у жінок, ніж у чоловіків.
– Стосовно пролежнів, які також, напевне, турбують багатьох людей, що можете сказати?
– Травми тиску заслуговують на окрему увагу, адже це локальне пошкодження шкіри або прилеглих тканин, що найчастіше утворюється у зоні найбільшого кісткового виступу внаслідок тиску на ділянках або тиску в поєднанні зі зміщенням, тертям та мікрокліматом до поверхні, на якій лежить пацієнт. Найчастіше виникають у важкохворих пацієнтів з порушеною мобільністю (лежачі пацієнти з неврологічними, онкологічними, травматологічними патологіями). Найпоширеніші місця утворення – зони кісткових виступів (область крижа, кості стегна, тазостегнового суглоба, п’яти, лікті, комірцева зона).
– Із чого починається лікування будь-якої рани?
– Кожна людина повинна розуміти, що будь-яка рана – це не просто дискомфорт, незручність, це патологічний процес, який вимагає уваги медиків, адекватних перев’язок, їхньої зміни. Рани ще небезпечні й тим, що приєднання інфекції може призвести до розвитку гнійно-некротичних процесів, які можуть поширюватись не тільки на м’які тканини, а й кістки та суглоби.
Коли людина травмується, вона звертається у травмпункт, де отримує швидку допомогу, первинну хірургічну обробку рани, при необхідності накладання швів. До нас вона потрапляє для спостереження та подальшого ведення. Інколи рана потребує навіть вторинної хірургічної обробки, адже може бути інфікування при недотриманні банальних правил гігієни рани або зміна необхідних пов’язок була недостатньо адекватною. На базі нашої медичної установи КНП «ТКМЛ №2» у відділенні «Хірургія одного дня» ми надаємо комплексну допомогу пацієнтам, які страждають від різних видів ран.
Я рекомендую одразу звертатися до лікарів, не важливо, велика чи мала рана. Лікар надасть вам кваліфіковану допомогу і позбавить болісних відчуттів, адже правильний підбір перев’язувального матеріалу – це пришвидшене успішне загоювання рани. Раніше ми зустрічалися з тим, що на рану накладалася марлева пов’язка для закриття ранового дефекту, однак при великому виділенні ексудату (виділення з рани) марля не може повною мірою забезпечити умови для загоювання рани: відбувається міграція ексудату, охолодження рани, немає адекватної ізоляції рани від додаткового інфікування і тим самим подовжується період загоєння. У рані повинно бути забезпечене комфортне середовище для загоювання, у нормі – вологе (не мокре і не сухе). Зараз великий вибір медичних пов’язок, які підбираються саме під рану, яка утворилася в людини. Вони забезпечують відповідну температуру та середовище, яке допомагає рані загоїтися, і навіть перешкоджають утворенню келоїдного рубця. Кожен період ранового процесу потребує підбору відповідно до стадії адекватного перев’язувального матеріалу, що забезпечує швидке та комфортне загоювання.
Перев’язувальний матеріал є дуже різноманітний: первинний, вторинний, фіксувальний. До первинного належать гідрогелі, сітки (з антисептиком, нейтральні), альгінатні пов’язки. До вторинних – різні сорбуючі пов’язки (із легкосорбуючих до сильносорбуючих), пінополіуретанові губки. Гідрогелеві та гідроколоїдні пов’язки, повітропроникні, водонепроникні ізолюючі плівки, спреї. А марлеві бинти – це фіксувальний матеріал, як і різноманітні пластирі. Щоби не марно втрачати час та кошти, рекомендую звертатися до спеціаліста для правильного підбору пов’язки.
На завершення Євгенія Михайлівна розповідає, що у відділенні «Хірургія одного дня» можна отримати не лише кваліфіковану допомогу, коли ви поранились, а й тоді, коли у вас були оперативні втручання, але рубець вам дошкуляє, не естетичний, а виділяється.
Також лікар наголошує, щоби пацієнти не займалися самолікуванням. Якщо вчасно звернутися за медичною допомогою, від глибокої рани може не залишитися й сліду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Євгенія Вітик, Вадим Кравчук, друга лікарня, мозолі, поліклініка, рани
13344