Громадський бюджет у Тернополі: вчителі та школярі влаштували «облави» за голосами

Громадський бюджет у Тернополі: вчителі та школярі влаштували «облави» за голосами

Громадський бюджет – це демократичний європейський інструмент прямої участі громадян у розподілі бюджетних коштів громади. Він дозволяє кожному мешканцю взяти участь у поліпшенні життя міста. Керівництво Тернополя закликало тернополян подавати проєкти й голосувати за цікаві ідеї. І обіцяло, що ті із них, які найбільше підтримають мешканці, будуть реалізовані. Насправді цьогорічний Громадський бюджет у Файному місті перетворився у фарс та став інструментом адміністративного тиску. Активна частина громади міста вже назвала його не Громадським, а «шкільним» бюджетом.

Освітянські проєкти перемогли у Громадському бюджеті

Як відомо, голосування за проєкти Громадського бюджету завершилося 8 листопада. Серед проєктів, які набрали найбільшу кількість голосів, переважно ті, які знаходяться на території навчальних закладів або мають відношення до сфери освіти.

Звичайно, ніхто не говорить, що це погано, однак для реалізації подібних проєктів є багато інших інструментаріїв, аніж Громадський бюджет. Тільки цьогоріч на капітальні видатки (ремонт і придбання обладнання) закладам освіти виділено 28 844 200 грн. Громадськими ж проєктами намагаються закрити комунальні дірки, в той час як коштом Громадського бюджету передусім варто було реалізувати загальноміські проєкти, які були б корисними якомога більшій кількості тернополян, а не лише представникам тієї чи іншої школи. Ось так корисні ініціативи в Тернополі виявились викривленими. Заради перемоги освітянських проєктів деякі керівники навчальних закладів вдалися до адміністративного тиску і змушували проголосувати за потрібний проєкт своїх вчителів і батьків учнів. У ряді шкіл дирекція вимагала навіть скріншоти за що проголосовано. А були випадки, коли вчителі відпускали учнів під час уроків і ті бігали по місту та просили тернополян, щоби проголосували, або ж це робили самі вчителі. Ті школи, що мали свій проєкт, агітували, звичайно, за нього, а ті, що не мали свого, – за №11, розповідають тернополяни. Про школи – ситуація зрозуміла, кожна тягнула на свій бік, а що ж то за таємничий 11-й проєкт? Він має назву «Трансфер-містечко» і спрямований на покращення інфраструктури міста шляхом облаштування культурно-відпочинкової зони на вулиці Качали, 1. Коли дізнаєшся про його автора Галину Литвинюк, то все стає на свої місця. Ця жінка є керівником Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, засновником якого є наша мерія, а підпорядковується він управлінню освіти.

– Дивитися на це викривлене уявлення про демократію вже немає сили. Зустріла групу школярів прямо біля відділення «Приватбанку», затягують голосувати. Дітей відпустили з вихователькою спеціально, щоб агітувати. Батьків і вчителів беруть «на список», – повідомила колишня журналістка нашого видання Тетяна Колеснік.

– Вчителі клянуть Громадський бюджет, але голосують, бо вони бояться за роботу, премії чи за публічний осуд, – каже член номінаційного комітету «Громадський бюджет-2020» Марія Іщенко.

– Вчителі чи будь-хто інший, немає значення, не повинні ходити вулицями під примусом і просити будь-що. Я переконана, що це робилося під тиском адміністрації шкіл. «Совдепію» щось ніяк не вдається перемогти і викорінити у наших головах! – емоційно висловилася тернополянка Зоряна Багрій.

«Сумно, що деякі автори вдаються до методів адміністративного тиску задля перемоги»

Автор Громадського бюджету, депутат Тернопільської міської ради Назар Зелінка теж обурився тим, на що перетворилося його дітище.

– Вважаю неприйнятним вимогу окремих керівників, що кожен працівник і всі батьки учнів, згідно зі списком, мають проголосувати за проєкт, не можна вимагати від працівників та батьків забезпечення планів щодо кількості голосів від кожного і списки голосів, які вони забезпечили. Мені дуже прикро слухати скарги батьків про змушення до голосування, скарги тернополян, що їх обступають у торговельних центрах біля терміналів «Приватбанку» з нав’язливими проханнями проголосувати учні та вчителі в той час, коли ті мають бути на уроках. Це неприйнятно і це не той Громадський бюджет, який я ініціював до впровадження у 2016 році в Тернополі, – заявив Назар Зелінка.

Одним із головних чинників, який дозволив подібні речі, стала можливість відслідкувати, як голосувала та чи інша людина.

– Мені дуже сумно, що деякі автори вдаються до методів адміністративного тиску задля перемоги. Відкрила можливість адмінтиску несподівана для мене функція перегляду тих, хто за який проєкт проголосував. Нагадаю, що цьогоріч Громадський бюджет Тернополя перейшов на нову платформу. У попередні роки голосування було таємним і я вважаю це правильним, бо воно унеможливлює тиск на тернополян. Буду відстоювати відновлення можливості таємного голосування, особливо на тлі цьогорічного негативного досвіду, – каже пан Зелінка.

Один з ініціаторів впровадження Громадського бюджету в Тернополі погоджується, що і «шкільні» проєкти варті уваги, але тоді, коли вони перемагають без адмінтиску.

– Не вважаю, що проєкти Громадського бюджету не можуть реалізовуватись на території шкіл. Адже часто території шкіл є саме тими громадськими просторами мікрорайонів, де мешканці займаються активним дозвіллям. І є дуже хороші приклади, коли так звані «шкільні» проєкти перемагають без адмінтиску, а зусиллями авторів, які не мають жодного відношення до адміністрацій. Я щиро вірив, що такі проєкти можуть виграти чесно. Але сигнали про адмінтиск в абсолютній більшості шкіл, які цьогоріч є у Громадському бюджеті, змушують розпочати дискусію про обмеження участі проєктів, які будуть реалізовуватися у школах та інших комунальних закладах у Громадському бюджеті-2021, – мовив Назар Зелінка.

Громадський бюджет поступово перетворюється у “комунальний”

Свій рецепт виходу з конфліктної ситуації запропонував банкір, міський депутат та член бюджетної комісії Андрій Ткаченко.

– Проєктам тернополян важко конкурувати з проєктами комунальних закладів, які використовують у тому числі адмінресурс. По суті Громадський бюджет поступово перетворюється в “комунальний”. Чи варто звинувачувати в цьому керівників комунальних закладів? Гадаю – ні, вони використовують ті можливості, які мають, на благо тернополян, котрі навчаються чи лікуються в даних закладах. Суть Громадського бюджету нівелюється. Шляхи вирішення даної ситуації бачу наступні: 1 – лишити все як є, з відповідними прогнозованими наслідками; 2 – закрити проєкт Громадський бюджет; 3 – здійснити дії для повернення Громадського бюджету до своєї суті. Як варіант, роз’єднати Громадський і «комунальний” бюджети, виділивши на кожен по 1% бюджету міста та створивши таким чином однакові умови для проєктів у різних бюджетах, – мовив Андрій Ткаченко.

Нагадаємо, структурні підрозділи міської ради до участі в голосуванні за проєкти Громадського бюджету допустили 67 проєктів. Сумарно за них проголосували 40 761 мешканець тернопільської громади. Ті із проєктів, які набрали найбільшу кількість голосів до вичерпання обсягу виділених коштів (а це понад 14 млн. грн.), будуть реалізовані у 2020 році. Орієнтовно в цей перелік увійдуть шість великих проєктів (від 300 000 до 1 450 000 гривень) та 14 малих (від 1000 до 300 000 гривень).

Віталій Попович

ТОП-7 великих проєктів

До числа семи великих проєктів за результатами голосування увійшли:

– «Шкільний дворик імені святої Ядвіги» (ЗОШ №5) – 2562 голоси;

– благоустрій ділянки території ЗОШ №18 в м. Тернополі – 2527;

– комплексне «Трансфер-містечко» (вул. Качали) – 2463;

– благоустрій ділянки біля головного входу Тернопільської української гімназії ім. І. Франка – 2407;

– локація активного відпочинку підростаючого покоління – капітальний ремонт благоустрою території ЗОШ №7 – 2389;

– будівництво мультифункціонального спортивного майданчика на території Тернопільського ліцею №21 – спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Герети – 2313.