Насиллю не місце у цивілізованому суспільстві! Ця фраза лунає звідусіль, про це говорять зірки та відомі люди, політики й спортсмени долучаються до всесвітніх флешмобів, аби зупинити кривдників, попередити про можливу небезпеку та дати захист тим жертвам, які цього потребують. Ми звикли думати, що домашнє насильство може бути вчинене лише по відношенню до жінки чи дитини, однак це не так. Хибною думкою є й те, коли вважають насильством лише рукоприкладство, забуваючи, що економічне, сексуальне та психологічне насильство в останні роки набуло великої «популярності». Розповісти про всі види насильства та як діяти жертві погодився старший інспектор відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, майор поліції Дмитро Адамович.
«340 жінок є домашніми кривдниками»
Для початку слід чітко визначити, що ж називають домашнім насильством і чи можна вживати цей термін для, скажімо, розлученої пари? Домашнє насильство – це дії або ж, навпаки, бездіяльність щодо фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, яке здійснюється в сім’ї або ж у межах місця проживання. Воно може чинитися між родичами, колишнім чи теперішнім подружжям. Домашнє насильство є домашнім тоді, коли воно здійснене між людьми, які проживають або проживали разом. Якщо насильство вчинене нареченою до нареченого – це також є домашнім насильством.
– На жаль, ми щодня отримуємо сотні повідомлень із приводу домашнього насильства. І цього не варто приховувати, адже нашими співробітниками, які приїздять на місце події, фіксуються справді дані випадки, а інколи вони не підтверджуються. Понад два роки працює мобільна група з реагування на факти домашнього насильства. Вона діє у межах Тернополя. В інших населених пунктах на факти домашнього насильства реагує навіть патрульна поліція, яка також має певні повноваження. За 2021 рік мобільною групою було здійснено 1976 виїздів, із цієї цифри 726 викликів було підтверджено (тобто факт домашнього насильства було встановлено), решта випадків не підтверджено. 902 особи є постраждалими, з яких 660 жінок, 106 чоловіків, 190 дітей. Протягом року на облік домашніх кривдників поступило 340 жінок і понад 2 000 чоловіків. У соціумі існує думка, що коли до приїзду бригади подружжя помирилося, цього не будуть фіксувати. Ні, факт примирення не означає, що не було факту домашнього насильства. Тому робота мобільної групи полягає в тому, щоби під час розмови і певних запитань вияснити, було насильство чи жінка хотіла лише налякати чоловіка (і такі випадки бувають). Щодо дітей, то насильство над ними вважається не лише фактом побиття, а їхньою присутністю під час конфлікту, сварки, бійки. Коли дитина стає свідком такої ситуації, вона автоматично стає постраждалою, – розповів Дмитро Адамович.
«Сексуальне насильство часто буває між подружжям»
Майор розповідає, що, на превеликий жаль, досі побутує думка: б’є, значить любить. І деякі жінки самі не усвідомлюють, що є жертвами економічного або ж сексуального насильства.
– Є чотири види домашнього насильства, при яких кожен повинен знати, як поводитися. Більше того, потрібно вміти розрізняти насильство. Фізичне насильство – це не лише побої, а й штовханина, неналежний медичний догляд під час хвороби, коли вас примушують вживати алкоголь або інші препарати, погрози зброєю чи іншими предметами, які можуть завдати вам болю, створення ситуацій, які несуть ризик або загрозу вашому життю чи здоров’ю. Економічне насильство – це позбавлення їжі, води, незаконне обмеження у доступі до житла, пошкодження майна, вилучення коштів, заборона працювати, змушення до жебракування, до небажаних статевих стосунків, до проституції, спостерігання за статевим актом інших людей, аборти або ж ваших інтимних місць торкаються без вашої згоди – це все є сексуальним насильством. До слова, воно поширене між чоловіком та дружиною. Ми повинні розуміти, що інтимні стосунки мають бути лише за згодою обох сторін, в іншому випадку це насильство. Ще один вид насильства, яке дуже поширене в нашому суспільстві, – це психологічне. Цей вид часто важко розпізнати самій жертві, а кривдник не вважає свої кроки забороненими діями: погрози каліцтвом чи вбивством, образи та приниження, цькування, вам погрожують, що відберуть дітей, шантаж, маніпуляції для власної вигоди, переслідування та залякування, здійснення тотального контролю, вас зневажають як особистість, вас постійно критикують або ж над вами насміхаються, обмеження у контактах із близькими, друзями тощо. Щодо всіх видів насильства мобільна група проводить індивідуальну роботу та складає шкалу небезпеки. У залежності від цього із кривдником проводиться бесіда або ж виноситься терміновий припис про те, що дана особа не має права наближатися до постраждалих певну кількість днів. Таку людину виводять за двері й наголошують, що порушення припису тягне за собою вагому відповідальність. До прикладу, якщо чоловік учинив насильство над жінкою, мобільна група визначає, що дана особа є небезпечною, складає терміновий припис на 10 днів. Він виконується негайно на місці події, чоловіка виводять із квартири і пояснюють йому, що найближчим часом він не має права знаходитися в одному й тому самому приміщенні з жертвою (навіть у магазин не може зайти, коли там знаходиться жінка), – розповідає експерт.
Дмитро Адамович каже, що даний припис забороняє кривднику наближатися до жертви. Навіть якщо квартира, в якій було здійснено насильство, належить йому, він повинен покинути її на найближчий час. Місце перебування кривдника припис не визначає, проте якщо є діти, то вони залишаються з матір’ю у квартирі. Далі рішення виносить суд. На даний час існують програми для кривдників, які допомагають усвідомити свої дії та не ступати на даний шлях. Більше того, якщо судом буде ухвалено рішення про проходження такої програми, а кривдник відмовиться, наступає момент кримінальної відповідальності, і такі дії вже карають обмеженням волі.
Мобільна група не може не відреагувати!
На місце події виїжджають два кваліфіковані працівники, які дають запитання потерпілій стороні та кривднику, адже ми повинні знати не лише одну сторону конфлікту. Є форма оцінки ризиків, заповнює її працівник поліції.
– При високому рівні оцінки ризиків терміновий припис виноситься обов’язково, при низькому та середньому береться до уваги наявність заяви потерпілої особи або на власний розсуд працівника поліції. Кожен випадок домашнього насильства є індивідуальним, і твердо сказати, що є один напрацьований механізм, не можу. Працівники діють у межах закону. Їм дозволено застосування сили і навіть зброї у певних моментах. Свого часу в моїй практиці був випадок, коли повідомлення отримали від неповнолітнього, що батько вигнав його із квартири. Ми приїхали на місце події. Спілкувалися з матір’ю, сином і відповідно з напівоголеним чоловіком. Давши пояснення, чоловік зателефонував у поліцію та повідомив, що до його квартири проникли невідомі у синій формі і щось від нього вимагають. Прибула поліція і було складено не лише протокол щодо домашнього насильства, а й про неправдивий виклик, – додає Дмитро Адамович.
Окремо інспектор зупиняється і на насильстві щодо дітей. Коли є повідомлення, що постраждалою може бути дитина, такому випадку приділяється окрема увага і він перевіряється усіма можливими службами. Якщо випадок підтверджується, мобільна бригада зобов’язана повідомити не лише органи місцевого самоврядування, а й соціальну службу. У межах Тернополя на всі виклики, а особливо ті, що стосуються дітей, приїздить бригада соціально-психологічної підтримки, у складі якої є працівники соціальної служби, які оцінюють стан виховання та утримання дітей.
– Усі повідомлення реєструються, і не приїхати мобільна група не може. Якщо телефонують сусіди і кажуть, що за дверима плаче дитина, а мама чи батько кричить, бригада приїде, пересвідчиться, дасть відповідь. Якщо мама чи батько заперечують повідомлення від сусідів, бригада все одно проведе бесіду, оцінить стан дитини, також встановлять особу того, хто повідомив, та візьмуть пояснення. Соціальна служба буде попереджена щодо даного випадку, працюватиме психолог, і в разі підтвердження певних моментів батьків можуть притягнути до відповідальності. Важливим аспектом є правдивість повідомлення. Щодня ми можемо отримати їх по 300-400. Жартувати, лякати повідомленням про насильство не можна, адже, приїхавши на попереджувальний виклик, ми можемо втратити час і не допомогти тим, хто дійсно потерпає, – каже інспектор.
У Тернополі існує безліч служб, куди можна звертатися потерпілим. До жінок, які потерпіли від насильства, особливе ставлення, з ними працюють психологи, соціальна служба, медики, їм допомагають відновитися та зажити нормальним, повноцінним життя. Важливо не мовчати про своє горе, а вчасно виявити кривдника, який сьогодні дарує квіти, а завтра для вас може не наступити…
– Я повинен про це говорити, це боляче і неприємно, але вдарив раз, вдарить і вдруге. І всі ці кампанії із протидії насильству створені не просто так. Ми можемо зреагувати, приїхати, захистити, але рішення жити чи виживати кожен приймає самостійно. Знаєте, я всім раджу знайти в інтернеті ролик «він подарував мені квіти…». Його зміст простий, але повчальний. Одного дня він подарує квіти, а наступного разу вони можуть опинитися на могилі. Яке б насильство не було, його не повинен ніхто відчувати, остерігайтеся, телефонуйте нам і не бійтеся. Ви не самі! – підсумував Дмитро Адамович.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: домашнє насильство, кривдники, скарження, соціум
13333