З початком повномасштабної війні багато українців залучені до волонтерських процесів. Хтось допомагає напряму Збройним силам України, інші підтримують населення прилеглих до зони бойових дій регіонів, ще інші допомагають переселенцям, котрі, втікаючи від війни, знайшли прихисток на території Тернопільської області. Особливу місію в цей складний для України час мають працівники тернопільських ресторанів «Гріє» та «Speakeasy», котрі впродовж кількох років готують та доставляють їжу людям, які опинилися в критичних ситуаціях. Власник та керівник цих закладів Юрій Фролов розповів про особливості роботи саме у цьому напрямку та чому це важливо у нинішній час.
«Люди, перебуваючи понадпланово в дорозі, «змітають» з вагон-ресторанів все»
Тернопільські заклади являються партнерами благодійного фонду «World Central Kitchen» (WCK) у Тернопільській області.
– Основними завданнями роботи цього фонду – є реагування в надзвичайних ситуаціях, які відбуваються в умовах війни. А саме – забезпечення гарячих обідів, сендвічів та фруктів людей, які їдуть евакуаційними поїздами, рятувальників, котрі здійснюють протипожежні заходи та шелтерів, де проживають переселенці і які знаходяться на віддалених територіях, – почав розповідь Юрій Фролов.
Заклади громадського харчування, власником яких є пан Фролов, входять до родини великої команди WCK зі всієї України, а на території області вони є їхніми представниками, які в будь-яку хвилину доби готові нагодувати всіх, хто цього найбільше потребує. Зокрема, минулого тижня команда Юрія Фролова харчувала людей, які їхали в двох евакуаційних поїздах зі сходу та півдня України.
– Організація з якою ми співпрацюємо, сама визначає проблемні точки, повідомляє нам, щоби ми на них реагували. До прикладу, до нас надходить повідомлення: «Тернопіль. Гаряче харчування. 50 порцій. Евакуаційний потяг такий-то запізнюється більше, як на 5 годин». Люди, перебуваючи понадпланово в дорозі, «змітають» з вагон-ресторанів гарячі бутерброди, чаї тощо, нічого не залишається. Вони не знають, скільки ще будуть в дорозі – 5, 7, чи 10 годин. Ситуація близька до критичної, адже в поїзді їдуть діти, пенсіонери, особи з інвалідністю, хворі, в самих вагонах холодно, тому їм конче потрібна гаряча їжа. Наше завдання – придбати необхідні продукти, приготувати страви, герметично запакувати та оперативно доставити на залізничний вокзал. І в час, скільки знаходиться поїзд на пероні, передати людям сандвічі чи гарячі обіді, яблука чи мандарини, чай тощо. Не знаючи, скільки люди ще будуть у дорозі, водночас ситі та зігріти, вони далі продовжуватимуть рух до місця призначення. Хто опинявся в подібних ситуаціях, ті, напевно, добре розуміють, наскільки це важливо і потрібно, – мовив Юрій Валерійович.
Готували для переселенців у Кременці та тернопільських рятувальників
Водночас, не лише осіб, які їдуть евакуаційними поїздами, харчують тернопільські ресторатори.
– Більше тижня тому ми чотири дні поспіль готували 70 порційній обідів і доставляли до Кременця для внутрішньо-переміщених осіб. У будинку, де вони мешкають, у зв’язку з тривалим вимкненням світла, повністю промерзли стояки. Люди не мали можливості приготувати собі їжу і цю функцію ми взяли на себе. Ще один приклад. Коли минулоріч стався наймасштабніший обстріл Тернополя під початку війни, зі значними руйнуваннями та людськими жертвами, ми два дні годували рятувальників. Усю добу були разом з ними, щоби забезпечити їх гарячим харчуванням. Так, люди приносили їм їжу, її було достатньо, однак, за надзвичайних умов, безпека, у тому числі харчова. Це основа правильно зробленої роботи! Тому саме забезпечення «еменестиків» було покладено на нас, – зазначив Юрій Фролов.
«На сьогодні – це виключно волонтерська історія»
Подібних історій Юрій Валерійович розповів кілька, зауваживши, що допомога з боку його ресторанів є на постійній основі, адже йдеться про людей, які опинилися в кризових ситуаціях і надіятися їм особливо немає на кого.
– Подібних замовлень у нас можуть бути один на місяць, водночас, доводилося харчувати людей і по кілька разів на тиждень. Для нас немає дня чи ночі, ми реагуємо на потребу людей у будь-яку годину доби. При чому, зона нашої доставки буває і Бурштин, і Кременець, і евакуаційні поїзди та інші локації. І математики тут точно не має, я можу відверто сказати, що в цьому проєкті ми абсолютно нічого не заробляємо. На сьогодні – це виключно волонтерська історія. В інших регіонах України від цієї роботи дехто відмовляється. Ми цього не робимо, працюємо, бо виконуємо соціально-відповідальну функцію, в нас є певні зобов’язання перед країною і не можемо підвести своїх партнерів, з якими пройшли складні часи в 2022-23 рр. Поки працюють наші заклади, ми це робимо, це моє рішення!, – підсумовує Юрій Фролов.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5941