Мамо, а я бачив в Іринки не таке, як у мене, між ніжками, а чому так? А звідки я взялася? А як я потрапив у животик? А чому не можна нікому показувати те, що у мене під спідничкою? А чому… Такі або ж схожі запитання доводилося чути кожній мамі чи татові, і це абсолютно нормально, адже наші діти настільки допитливі, що їм якнайшвидше хочеться дізнатися, які саме лелеки їх приносять і де росте та сама капуста, в якій знаходять дітей.
Тема сексуального виховання дітей досі чомусь під знаком питання у суспільстві. І це величезна проблема, котра загрожує ранніми абортами, захворюванням та навіть збоченнями…
|
Цифра Із 50 опитаних матерів, котрі мають дітей віком 6-11 років, лише 13 розповідали їм про секс як акт продовження роду. |
«Торкатися до його тіла не має права ніхто»
Піднімаючи це питання, журналісти нашого видання перечитали не одну публікацію, сотні роздумів батьків на всесвітніх форумах. Повірте, висновки досить не втішні. У час, коли можна дитину зацікавити будь-чим, батьки просто соромляться говорити з ними про «це». Причина очевидна. Нам не розповідали про секс. Переважно ця тема була за сімома замками, і відкрити їх ми мали лише після весілля. Але ж сексуальне дозрівання наступає раніше. І до цього моменту дитина повинна знати, що таке захищений секс та як запобігти ранній вагітності.
– Син ходить до першого класу. Близько півтора року тому я відвідала майстер-клас на тему: «Як говорити з дітьми про секс». Однак, на думку нашої сім’ї, тема сексуального виховання полягає у розумінні інтимності та ставленні до свого тіла. Сашко з дитинства знає, що торкатися до його тіла не має права ніхто. Навіть якщо його хоче поцілувати батько, він має це дозволити. Коли у нього виникали запитання щодо свого тіла, я без вагань та страху пояснювала йому та називала речі своїми іменами. Я не садила сина перед собою та не ставила собі за мету розповісти йому про це. Він ставив запитання – я відповідала. Сашко знав, що дитина розвивається в животику. І відбувається це через зустріч сперматозоїда та яйцеклітини. Довгий час він не запитував, як саме вони зустрічаються, – розповідає ведуча весільних церемоній Валерія Климчук.
Зі слів Валерії, питання сексу в їхній сім’ї завжди було відкритим та доступним для розмови. Жінка переконана, що з дітьми треба говорити спокійно і в жодному разі не перекладати цю розмову на батька чи бабусю. Якщо дитина прийшла до матері з таким запитанням, це говорить про цілковиту довіру, яку не можна прогавити.
– Коли сину було шість, він запитав, так би мовити, «в лоб». І ми відверто поговорили про секс. Важливо, щоби батьки були впевнені у своїх словах і не було незрозумілих поглядів. Природно та легко у нас відбулася розмова. Я не ніяковіла та не ховала очей. Слово «секс» у нашій сім’ї не заборонено. Якщо дитину щось цікавить, я чітко, зрозуміло, можливо, по-простому, але поясню йому. Адже важливо, аби про це з дитиною говорили вдома. В іншому разі йому розкаже вулиця, компанія, інтернет, і подасть це у грубій, неестетичній формі зі всілякими збоченнями та брудом, – підсумувала Валерія Климчук.
“Сідай, поговоримо про секс!”- саме таке формулювання може відлякати дитину
Сьогоднішній світ несе в собі багато агресії, злості та розпусти. Діти повинні вміти себе захистити від цього. Добре поінформована дитина вже захищена. На запитання, як говорити з дітьми про секс, нам відповіла практичний психолог та мама двох дітей Леся Явтушенко. Фахівець давно працює з дітьми, практикує гештальд-підхід та входить до Всеукраїнської спілки психологів.
– Тема сексуального виховання на сьогоднішній день залишається ще досить табуйованою. І передусім через те, що теперішні батьки не отримали у спадок від попереднього покоління прийнятної форми “Як?”,”Коли?”,”Для чого?” варто починати ці пікантні розмови. У першу чергу тема сексу оповита непростими почуттями. Тут і страх, і сором, і провина, і можлива дитяча відраза. А ці почуття також є доволі неприйнятними у суспільстві, що й додає емоційної напруги до розмови, – розповідає психолог.
– Отож “коли?”
– Конкретики тут немає, але повірте, що чим раніше це станеться, тим вірогідність того, що ця тема буде обговорена вперше саме з вами, а не в якомусь грубому вигляді та при незрозумілих обставинах, значно зростає. Уже з трьох років дитина усвідомлює себе через статеву приналежність. З’являється “Я – хлопчик” чи “Я -дівчинка”. У цей період (в залежності від розвитку можна й раніше) важливо почати говорити дитині про інтимні частини тіла, їхню гігієну. Про те, що ніхто, окрім неї, а також батьків, лікарів (із дозволу дитини) не має права торкатися їх. Також, щоб уникати непорозумінь у майбутньому, не варто називати інтимні частини тіла викривленими епітетами, такими як “хвостик”,”півник” і т. д., – наголошує Леся Явтушенко
– Як говорити з дитиною про секс?
– Форма має значення! І інформацію про статеве виховання та секс варто давати дозовано та доступною мовою. У процесі слід перепитували, як Вас почули і що зрозуміли. Інколи діти, помічаючи незручність на обличчі авторитетних дорослих, самі закриваються і на підсвідомому рівні розуміють, що ця тема є забороненою. Це означає, що батькам доведеться зустрітися зі своїми соромом та страхом, а можливо, навіть і зі своєю травмою та пропрацьовувати їх.
– Що робити і як говорити, якщо дитина не проявляє інтересу самостійно?
– Насправді, коли батьки самі не готові, то дуже часто вони пропускають цей інтерес і не надають ніякого значення таким дитячим запитанням, ігноруючи або блокуючи своїми почуттями. “Сідай, поговоримо про секс!”- саме таке формулювання може відлякати дитину. Адже воно говорить про готовність батьків у цьому питанні і в жодному разі не про готовність дитини. Я за поступовість. Тому вважаю, що тема сексу в обговоренні з дитиною має бути максимально делікатною, чесною і природньою. Важливо, щоби батьки, спостерігаючи за природою, помічали з дитиною процеси спарювання комах, тварин, вагітність, народження малят. Говорили про відмінність такого акту у тварин та людей, наявність в останніх вищих почуттів у цьому процесі. І мали можливість обговорювати все у тій мірі, допоки вистачає інтересу в дитини. Адже якщо ця цікавість не знайде місця у батьківсько-дитячих стосунках і не буде там підтримана та задоволена у повній мірі, то є ризики пошуку відповідей на свої запитання в інших джерелах. А там і справді є ризики…
– Варто зазначити, що дитина повинна довіряти батькам, аби почати таку розмову…
– Основний меседж, який має бути донесено до дитини, незважаючи на її вік, звучить приблизно так: “Якщо тебе цікавить щось, я готовий/готова тобі відповісти на будь-які запитання. Я є поруч. Ти можеш розраховувати на мене!” І якщо Ви пропустили дитячу цікавість до тварин, які спарюються, то дитина даватиме ще шанси наблизитись, запитуючи про те, що таке презерватив чи що таке аборт? Часто буває так, що дитина застає батьків своїми запитаннями зненацька, і тоді можна попросити час, щоб обдумати відповідь. Лише дотримуйте слова та обов’язково поверніться до розмови згодом.
– Соромитися батькам нічого, я так розумію…
– На сьогоднішній день вже є достатня кількість адекватної літератури, передач для дітей, тренінгів для батьків, консультацій зі спеціалістами. І кожен може вибрати ту форму, яка йому доступна на даний момент. І все це справді добре та розширює можливості передачі інформації, але у дитини є власне сприйняття та розуміння прочитаного й почутого. Тому все одно важливий дорослий поруч із читачем таких книг чи глядачем мультфільмів або відеороликів, щоби мати можливість отримувати відповіді на свої запитання. А тому перш за все для дорослих, окрім знань, як і коли про це поговорити, важливою залишається робота зі своїми почуттями, про які згадувалось вище.
Пам’ятайте, тема сексуального виховання – це та відповідальність, яка стосується обох батьків, і особливість її у тому, що вона не лише про те, щоби поговорити про секс із дитиною. Вона є, так би мовити, індикатором, лакмусовим папірцем довіри у дитячо-батьківських стосунках, – підсумувала психолог.
Маємо надію, що після прочитаного матеріалу в батьків буде більше впевненості, щоби поговорити з дитиною про секс. Якщо ми хочемо мати здорове та успішне суспільство, про секс діти мають знати, як про щось особливе та гармонійне, адже це акт для народження нового суспільства.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
72117