Мене часто запитують, навіщо я подорожую. Чому мені так кортить поїхати з дому, чи не сумую я за близькими. Насправді мені дуже важко відповідати на такі запитання, адже кожного разу, коли я залишаю рідний дім, причини, які до цього мене підштовхнули, різні. Але сьогодні я спробую відповісти на це запитання самій собі. Можна, звісно, сказати, що це бажання зануритися з головою в нову пригоду, пізнання нової культури, інколи хочеться залишити позаду якийсь неприємний момент, та скоріш за все для мене це спосіб подолання різних життєвих ситуацій і набуття нового досвіду.
Життя людини – це довга серія переходів від одного етапу до іншого: дитячий садок, школа, випускні іспити, вступ до інституту, початок роботи і так далі. Не завжди до такого переходу ми готові психологічно. Ми застрягаємо на якомусь етапі і діємо відповідно до колишніх звичок і стереотипів. Подорожі допомагають нам вирватись із заціпеніння і застою. Вони вчать бути готовими до несподіванок, відкривають перед нами можливості особистісного зростання, змін, самопізнання. Подорожі повертають нас до самих себе. У них ми можемо насолодитися свободою, розпоряджатися своїм часом так, як нам заманеться. Коли я повертаюся додому, мені здається, що навіть мої аналітичні здібності зростають і я більш упевненіше приймаю рішення.
Такий вихід із зони комфорту загострює наші почуття, робить їх яскравішими, розширює «репертуар» нашої особистості. Ми відкриваємо в собі нові сили і можливості, стаємо витривалішими, терплячішими, рішучішими. Подорожі – це нове сприйняття часу і простору. Це гра контрасту у великому мурашнику міста та повільності провінційної глибинки. Коли ми піднімаємось у гори, долаємо маршрути, перетинаємо кордони країн, багато днів їдемо в авто, відчуваємо, що у світі все відносно і наші ролі також. Мабуть, саме подорожі дали мені розуміння того, що щастя не в грошах. Звісно, хтось зараз мені апелює, що для того, аби кудись поїхати чи полетіти, потрібні грошові заощадження. Але ж вони не є кінцевою точкою радості у житті. Коли ви подорожуєте, «купуєте» нові емоції, які запам’ятаєте назавжди, саме це і є щастя.
Важливий аспект подорожей – це зміна погляду на стосунки з рідними і близькими. Залишаючи зону комфорту, ми вчимося цінувати їх, переосмислюємо конфлікти, хочемо сказати більше, ніж могли до цього. Бути в хороших відносинах із близькими людьми дуже важливо, адже рідні – це ті люди, які завжди були і будуть поруч і люблять нас просто тому, що ми є. Цінувати оточуючих – одна з головних якостей щасливої людини.
Окрім всього вищеперерахованого, подорожі наповнюють нашу скарбницю спогадів.
Видертись на високу гору, торкнутися руками до руїн, яким більше тисячі років, спостерігати за переливами вулканічного піску на сонці, стрибнути з мосту – все це досвід та емоції, які не зрівняються ні з чим. Поки у нас є сили і можливості, просто необхідно «харчуватися» цими емоціями. Тим паче, що іншого шансу може не бути. Саме такі спогади будуть гріти нас ще довгий час. Дивитися фотографії і відео, читати докладніше про ті місця, в яких був, включати пісні, які слухав, коли підіймався на Везувій. Ми зберігаємо в собі прожиті моменти роками, і саме вони роблять наше життя насиченим і неповторним. Коли нам є що згадати, нам є чим поділитися з близькими та друзями. Звісно, не можна точно передати атмосферу і відчуття, які були у той час, але можна зберігати їх у своїй пам’яті. У різні моменти життя вони будуть виринати перед очима, і ви зрозумієте, що ви щаслива людина просто тому, що вам є що згадати.
Подорожі роблять нас сміливими, а це необхідно людині в будь-яких життєвих ситуаціях. Іноді нам доводиться говорити людям те, чого не хочеться, приймати важливі рішення і йти на ризиковані вчинки. Інша культура, незвична обстановка, зміна клімату, відсутність автомобіля під рукою, форс-мажори… Усе це вимагає від нас прийняття екстрених рішень і виховує характер. А вміння виходити зі складних ситуацій – невід’ємна риса впевненої у собі і щасливої людини.
Із нетерпінням чекаю, коли кордони відкриють, я спакую свій наплічник і порину в нову пригоду. Знову наповню свою скарбницю свіжими емоціями та неоціненними спогадами, які, безперечно, позитивно відіб’ються на моєму розвитку, незважаючи на невеликий контрольований заряд стресу.
Джерело: Тижневик "Номер один"
5293