В Україні, як стверджує статистика, сьогодні проживають близько 11,3 млн. пенсіонерів. Приблизно 20% із них працюють. Середній розмір пенсійної виплати – трохи більше 3 тисяч гривень на місяць. Звісно, ми не говоримо про суддів та інші категорії чиновників, у котрих пенсія сягає сотні тисяч, але таких у загальній кількості є не так вже й багато – близько 3%. Основна ж частина українців похилого віку живуть за межею бідності.
Український пенсіонер не може похвалитися не тільки достойною пенсією, а й тривалістю життя. За даними порталу «Слово і Діло», середньостатистичний пенсіонер в Україні має тривалість життя близько 75 років (це набагато менше, ніж у розвинених країнах). Середній розмір пенсії становить усього 117 євро.
У Сполучених Штатах Америки тривалість життя становить 80,9 року, а пенсія – близько 1,2 тисячі євро.
У Франції пенсіонери живуть в середньому 84,5 року, маючи щомісяця орієнтовно 1,4 тисячі євро.
Майже вдвічі нижча пенсія в Німеччині – 782 євро, там середня тривалість життя – 82,4 року.
В Україні кількість працюючих (16 млн.) та кількість пенсіонерів (12 млн.) майже збігається – виходить десь 1,3 працюючих на 1 пенсіонера. А якщо рахувати лише тих, хто сплачує соціальний внесок, співвідношення падає до 1:1. Тобто кожен працюючий українець утримує одного пенсіонера.
Однак чим далі — тим стає гірше, бо пенсіонерів більшає, а працюючих меншає. Відтак дірка у Пенсійному фонді лише зростає, а про суттєве підвищення пенсій усім отримувачам навіть говорити не доводиться.
Наведу приклад. Ви та ваш працедавець платите внески до Пенсійного фонду, і ці кошти йдуть на потреби нинішніх пенсіонерів. Наступні ж покоління забезпечуватимуть вашу пенсію. Так працює солідарна пенсійна система. Втім вона дає збій, коли нація старіє – тобто коли частка пенсіонерів зростає, а працездатних людей – ні.
За прогнозом ООН, населення України до 2050 року скоротиться ще майже на 20% – зокрема за рахунок меншої народжуваності та міграції молоді. Отож пенсіонерів більшатиме. Відтак, аби пенсії хоча б не меншали, доведеться й далі збільшувати податкове навантаження на українців. Але в умовах кульгавої економіки та підкошені пандемією, роботодавці та працівники просто не в силах звалити на себе додатковий фінансовий тягар.
У нинішньому уряді обіцяють, що накопичувальну систему пенсій почнуть запроваджувати уже в кінці 2021 року. До того попередники планували запуск на 2018 рік. А закон, який запровадив три рівні пенсійної системи, взагалі ухвалили ще 2003 року.
Але проблема в тому, що перехід до нових правил буде болісним для українців і програшним для рейтингу тієї влади, яка його реалізує. І це підтверджується прикладом багатьох країн. Хоча цей перехід принаймні відкриє нові перспективи для майбутнього покоління пенсіонерів, а не заганятиме усю систему в глухий кут.
Втім українські політики вже майже 20 років не можуть зробити цього вирішального кроку, адже любов електорату на наступних виборах для них значно важливіша, ніж зубожілі пенсіонери (які, до речі, і є найдисциплінованішим електоратом). На темі підвищення пенсій можна завжди будувати передвиборчі програми, сипати обіцянками і підкупляти виборця. І це постійно сходить з рук…
На завершення додам, що не лише пенсіонери є найбіднішим прошарком українського населення. Вже невдовзі до них додадуться багатодітні сім’ї, одинокі батьки з дітьми, родини з дітьми до трьох років. Адже, за прогнозами ЮНІСЕФ на 2020 рік, рівень бідності в Україні зросте (а можливо, вже й зріс) до 43,6%…
Джерело: Тижневик "Номер один"
17660