Звільнений з полону захисник “Азовсталі” Михайло Діанов проходить реабілітацію. Йому треба збільшити свою вагу на 30 кілограмів, щоб йому змогли прооперувати поранену руку, де не вистачає чотирьох сантиметрів кістки. Про це Суспільному розповіла його дочка.
За її словами, як тільки батько зателефонував і сказав, що повернувся – відразу вирушила до нього.
“Він заходить, ми просто підкинулися з крісел і побігли його обіймати. Звичайно ж, я старалась його сильно не обнімати, тому що він був у такому стані, щоб тільки гірше не зробити. А мені так сильно хотілося його притиснути і не відпускати більше нікуди. Я сподіваюсь, що так буде надалі і більше такого ніколи не станеться. Ні з ким. Я нікому не бажаю такого”.
Коли батько повернувся з полону, Катерина ще не знала, наскільки він травмований.
“Коли я його зустріла, він був у піжамі великого розміру і не видно було цих всіх поранень, його тіла, наслідків такого страшного полону. Мені було страшно дивитися. Ми зайшли в палату і він вирішив нам показати. Коли батько зняв одяг і ми побачили цей жах, то в мене зразу виступили сльози і почалася істерика. Я не могла дивитися, аж відвернула голову. Настільки мені було важко дивитися”.
Катерина каже, кістку в руці її батька роздробило, коли в нього стріляли окупанти. Чотири сантиметри кістки над ліктем немає. Металеву конструкцію, яку встановили у лікарні Маріуполя, медики так званої “ДНР” витягли плоскогубцями без знеболюючого. Тоді руку загіпсували, але повернувся воїн уже без гіпсу. Аби провести операцію, тепер чоловік має набрати вагу, близько 30-ти кілограмів, бо в полоні голодував”.
“Він не снідав, не обідав і наїдався вже на вечір, щоби не лягати спати голодним. Це була капуста з водою, просто якась технічна вода, хліб. Він купляв хліб за цигарки. А цигарки купляв за особисті речі. У батька був годинник, який він дуже цінував. Цей годинник він носив майже усе життя. І батько віддав його за пачку сигарет, а ці сигарети вже обмінював на їжу”.
“Ми закрили збір, а люди далі кидають гроші. І потім люди цікавляться, куди ці кошти підуть. Справа в тому, що ми не сподівалися, що це будуть такі величезні гроші. Те, що буде з цими коштами – вирішить батько. Доброчинність, громадські організації, ЗСУ, безпритульні тварини, люди з інвалідністю – звичайно, він допоможе їм коштами, я навіть не сумніваюся в цьому. Частина грошей він використає для себе, бо люди їх надсилали саме для нього”.
Фото Михайла Діанова розлетілися у соцмережах. Катерина каже, він дуже вдячний за підтримку, малюнки та вірші людей. Донька розповідає, найбільше Михайлу подобається фото, як його вели у полон.
“Виглядає так, ніби це не його ведуть, а він веде”.
Катерина каже, чекати батька з полону, не маючи жодної звістки від нього, було дуже важко. Тому дівчина закликала звільнити полонених і в соцмережах, і на мітингах.
За її словами, батько розповів, що російський полон не зламав його, а навпаки, зробив сильнішим.
“О, я одразу ж давай дивитися це відео, вишукувати його обличчя, вишукувати його на кадрах. Хотіла побачити, як він взагалі себе почуває, як він виглядає, бо одне діло – фотографія, а друге – коли ти бачиш його на відео. Бачиш, як він ходить, як поводиться, знову ця посмішка, знову цей знак миру, зразу впізнала його характер, його поведінку і зрозуміла, що це мій тато, тобто, він взагалі не змінився”.
Зараз батькові потрібен спокій, каже Катерина. За її словами, надалі він хотів би зробити все, аби інших українських героїв якнайшвидше звільнили із російського полону. На фронт, розповідає донька, батько повертатися не планує.
“Він казав, що контракт швидше за все не продовжить, тому що йому зараз треба пожити для себе, він своє відвоював. Я також так вважаю, що він дуже сильно допоміг нашій країні, нашим людям. І він казав, що хоче відкрити свою майстерню, свій магазин, хоче займатися власним бізнесом”.
Джерело: https://suspilne.media/
Мітки: Азовсталь, Михайло Діанов, полон
6169