Зараз майже у кожній родині є авто, і мабуть, важко уявити собі людей навіть із немаленьким достатком, які люблять подорожувати автостопом. Таких осіб чимало і кожен шукає у цьому щось своє – романтику, драйв, дух подорожей. Автостоп сформувався як субкультура у 70-х роках, це безкоштовна альтернатива подорожі. І подорожуючі сприймають автостоп як справжню пригоду, яка відбувається не без допомоги добрих водіїв.
Автостопники можуть мати високооплачувану роботу й машину і можливість відпочивати на дорогих курортах, але так і не побороти тяги набити речами наплічник і здолати хоча б один «екватор» в своєму житті. Саме так називається в їхньому середовищі відстань, яка дорівнює 40 тисяч кілометрів. Сьогодні про своє захоплення нашим читачам розповів тернопільський мандрівник Денис Коленко, якому залишилося ще 7 тис. км до свого «екватора» і зупинятися на цьому він не планує.
«В автостопі є така штука, як «мертві» траси»
– Денисе, розкажіть, звідки Ви родом, чим займаєтесь і як прийшли до ідеї самостійних подорожей?
– Родом я із Чернігівської області, але з самого народження живу в Тернополі. Мені 28 років, на даний момент займаюся невеличкими продажами в мережі інтернет. А ідея самостійних подорожей виникла спонтанно. Раніше подорожував із другом. Одного разу ми спланували подорож, але у нього через певні обставини не вийшло поїхати, і я вирішив здійснити цю поїздку самостійно.
– А пам’ятаєте свою першу поїздку автостопом і які були враження від неї?
– Зацікавився автостопом тоді, коли зустрів своїх друзів, які саме повернулися з подібної мандрівки Україною. Це трапилося з моїм другом Олексієм у 2011 році, коли ми їхали до Криму. Вражень було багато і різноманітних від першої такої тривалої поїздки, а досвіду в принципі не було…
– За який час Ви найшвидше долали суттєву відстань і якою вона була?
– Найдовша відстань за один раз – це, мабуть, 1500 кілометрів на «Газелі». Я їхав із Пскова і мені зупинився водій з України, який працював на той час у Санкт-Петербурзі. Ми подолали цю відстань за 26 годин і вийшли у Війтівцях за 60 кілометрів від Тернополя. Насправді було важко, бо авто не зовсім зручне для таких тривалих поїздок, та й водій був втомлений і ми хвилювалися за нього, але все закінчилось добре.
– Скільки Ви вже «намотали» кілометрів автостопом і які країни відвідали?
– Мій загальний кілометраж – це 33 тисячі кілометрів. Я відвідав Білорусь, Росію, Грецію, Румунію, Болгарію, Угорщину, Польщу, Литву, Латвію, Естонію та Фінляндію.
– Яким був найдовший час очікування автомобіля на трасі?
– Це було ще тоді, коли я тільки починав подорожувати Україною і не знав певних правил автостопу, адже в таких подорожах є багато нюансів. Я планував їхати до себе у село, стопив машину під Києвом протягом 5 годин, це було якесь пекло. У автостопі є така штука, як «мертві» траси, саме на таку я натрапив. Там був відсутній транзит, усі машини їхали на Київ, а мені, навпаки, потрібен був зворотний напрямок.
– Чим небезпечний автостоп? Чи бували неприємні ситуації, пограбування, можливо, затримувала поліція в інших країнах?
– Як такої відвертої небезпеки не було, але від неприємних ситуацій не застрахований ніхто. У дорозі трапляються різні люди, бувають водії, які не знають, що таке автостоп, і можуть вимагати гроші за проїзд. За час своїх переїздів мене жодного разу не затримувала поліція і пограбувань не було. В Україні бувало таке, що коли ти сідаєш у авто до водія, то він починає провокувати, ніби із зневагою говорити про те, що от ти подорожуєш на «халяву», а я багато працюю, заробляю гроші, щоби добре відпочити, і так далі. Але ж кожен сам собі обирає, як проводити час, та й, зрештою, говорю таким водіям, що я їх не примушував мені зупинятися. Ще був випадок, коли показували мені середній палець (посміхається, – авт.).
– Що Ви робите, якщо не встигаєте дістатися до передбачуваного місця ночівлі?
– Взагалі у моїх поїздках є два типи ночівлі. Для початку я шукаю собі хоста на сайті каучсерфінгу. Якщо така людина знаходиться, тоді планую поїздку так, щоби встигнути дістатися до ночі, якщо ж такої людини немає – ночую в наметі.
Саме останнього разу я мав місце для зупинки лише у Гельсінкі та Санкт-Петербурзі, а до того ночував двічі у наметі. Насправді це трохи небезпечно, бо коли ти вночі розкладаєш намет і світиш собі ліхтариком, то дуже помітно з дороги. Люди можуть і поліцію викликати, а може виявитись, що ця земля – приватна власність…
«Поїздка у Грецію на 7 днів обійшлася у 100 доларів»
– Все-таки удвох автостопом безпечніше. Чому подорожуєте один?
– Тут є свої плюси й мінуси. Приміром, удвох дійсно зручно, бо є можливість розподілити обов’язки, знаєш, що можна на когось залишити свої речі. Але в той же момент дуже важко зійтися характерами. Правду кажуть, що справжньою людина стає в тих моментах, коли виходить із зони комфорту, коли вона втомлена і не виспалась, тоді можливі конфлікти. Удвох важче планувати маршрут, бо в кожного своє бачення щодо місць, які плануєте відвідати, і кількості коштів, які будете витрачати. Також одному швидше подорожувати та й за кордоном більше шансів, що зупиниться водій, якщо ти будеш сам. Така ось ситуація сталася останнього разу за Ригою. Шукав, де поставити намет, місця не було. Був дуже втомлений, не спав до того 43 години. І тут зупинився далекобійник, який прямував з Румунії до Фінляндії, і підібрав мене та сказав, що якби нас стояло двоє, він би не зупинився. Хороший дядько трапився, пригощав мене ракією та цукерками (посміхається, – авт.).
– У скільки орієнтовно обходиться поїздка та на що витрачаєте кошти?
– По-різному, травнева поїздка у Грецію на 7 днів обійшлась у 100 доларів. Там уперше зупинився в Салоніках у готелі, бо тоді був нетуристичний сезон і готель коштував смішні гроші. Витрати в основному йдуть на їжу, сувеніри та громадський транспорт. На останньому, звісно, можна зекономити і проїхатись «зайцем». У Європі трохи інший принцип громадських перевезень, водій не має жодного відношення до грошей, кондукторів також немає, але на будь-якій зупинці може зайти контроль і тоді вже будуть проблеми, бо у Європі за це великі штрафи. Приміром, у Фінляндії штраф за безквитковий проїзд – 80 євро. В принципі 100-150 доларів на тиждень – це нормальний варіант, щоби не бомжувати, але й не шикувати. До речі, кошти бажано брати як готівкою, так і мати на банківській картці.
– Що зазвичай привозите на пам’ять із подорожі?
– Купюри. Приміром, дуже сподобались румунські леї, вони пластикові. Також магніти, але не завжди, бо ціна у різних країнах своя – від 2 євро і вище. Ще квитки із громадського транспорту. У Вільнюсі, наприклад, цікаві квитки. З однієї сторони вказана вартість проїзду – 1 євро, а з іншої намальований заєць і литовською написано: «Не їздіть зайцем, платіть за проїзд». Інколи зберігаю чеки, щоби порівняти ціни, які будуть наступного року, або з цінами інших країн чи українськими. Ще везу з собою смаколики і продукти. З Фінляндії привіз варення з їхніх місцевих ягід та цукерки.
– Найцікавіший маршрут, яким Ви подорожували, – це…
– Румунія – Болгарія – Греція та Прибалтика – Фінляндія.
– Скільки тривала Ваша остання подорож, скільки міст і країн відвідали?
– За 9 днів об’їздив шість міст Білорусі, Литви, Латвії, Естонії, Росії та Фінляндії.
– Ви якось пробували заробляти на життя під час тривалих подорожей автостопом?
– Ні, але був випадок, коли мене підвозив священик і дав мені 50 гривень (посміхається, – авт.).
– Чим і де Ви харчуєтесь, подорожуючи автостопом?
– На перших два дні беру з собою харчі, а потім купую у магазинах. Стараюсь харчуватися більш калорійною їжею, менше шкідливої, щоби мати сили подорожувати. Коли зупиняюсь у хостів, то маю змогу нормально поїсти. Трапляються випадки, коли люди, у яких я проживав, запрошували на вечерю у якийсь заклад громадського харчування. Відмовлятися у такому випадку не варто.
– Чи сильно Ви втомлюєтесь, подорожуючи автостопом? Чи були безсонні ночі, втома, хвороби в дорозі?
– Насправді дуже сильно втомлююсь (посміхається, – авт.). Якби не тренажерний зал, то це дуже важко було б. Треба багато ходити, довго не спати. Я вже казав, що 43 години не спав під час останньої поїздки і втратив 3 кілограми. А рекорд мій – це 5 кілограмів за тиждень. Такі мандрівки – це енергозатратно.
– Які країни здаються менш безпечними для автостопу?
– Я їх не відвідував, але це країни, в яких ведуться військові конфлікти та високий рівень злочинності.
«Сектанти пробували мене навернути у свою віру»
– Кому точно не підійде автостоп?
– Це люди, які звикли до комфорту, не знають англійської мови, не вміють користуватися картами і не мають відповідного спорядження. Хто б там що не казав, але якісний наплічник, намет та спальник вартують солідну суму. До речі, водії підбирають в основному тільки через те, що стопер із наплічником, тоді вони розуміють, що це дійсно подорожуючий. У нас до автостопу ставляться трохи скептично. В Україні цим займається в основному молодь, а от, приміром, у Болгарії я зустрів автостопера, якому 50 років. У Європі такі подорожі – це нормально.
– Який найщедріший подарунок або допомогу Ви отримували від людей у дорозі?
– Гроші, а від литовців – прапор. А зазвичай люди пригощають чаєм, кавою, водою, солодощами, обідом.
– Які предмети, одяг порадила б узяти з собою в подорож автостопом?
– Передусім – зручний рюкзак, а зручний рюкзак – це дорогий рюкзак. Карімат, пуховий спальник, бо він легкий і швидко висохне, якщо намокне, хоча зазвичай такі спальники проходять спеціальну обробку, щоби відштовхувати вологу. Бажано якісний і неважкий намет, такий, щоби витримав і сильний вітер, і цілу ніч дощу. Пальник із газовим балоном, щоби приготувати їжу або заварити чай. Відповідний одяг, враховуючи країну перебування та прогноз погоди. Обов’язково – аптечку та ліхтарик. Також бажано взяти жилет зі світловідбивачами. Гроші не варто тримати в одному місці. Також засоби самозахисту. Я вожу з собою невеличкий ніж та газовий балончик, якщо сплю у наметі, то вони завжди під рукою. Хоча, на щастя, мені ще не довелося ними захищатися. А ще завантажити на телефон карти, які відкриваються в режимі офлайн, та звичайну карту на випадок, якщо телефон поцуплять або сяде батарея.
– Автостоп, напевно, передбачає багато тісного дружнього спілкування. Втомлювались від цього?
– Ну я би не сказав, що втомлююсь, кожен водій чимось цікавий. Вони про себе розповідають, про свої подорожі, і тебе розпитують. Потім можна обмінятися контактами і підтримувати стосунки через «Фейсбук». Зазвичай спілкуємось на одноманітні теми, але історія кожного унікальна. Дуже підтягується англійська мова, бо одна справа – вчити, а геть інша – розмовляти.
– А якою мовою зазвичай спілкуєтесь?
– Здебільшого англійською. Під час останньої поїздки спілкувався ще й російською, бо це була дорога через Прибалтику, а російську там знають багато людей. Та без знання англійської далеко не заїдеш.
– Що Вам найбільше запам’яталося із подорожей автостопом?
– Краса природи само собою. Гірські дороги у Болгарії, ці перевали та серпантини, дорога над морем у Греції та Прибалтиці. А також люди, ті, що залишили про себе приємні чи якісь веселі емоції. Приміром, їхав із жіночкою на маленькій машині, не було навіть де наплічники покласти, але вона все одно зупинилася. Також був випадок, коли їхав із сектантами, які пробували мене навернути у свою віру. Тоді і Богу ледь не молився, щоби швидше дістатися до місця призначення. Дуже приємно, коли водії бачать, що ти не місцевий, і можуть тебе довезти під самі двері до людини, у якої домовився заночувати, аби ти не блукав містом.
– Є якісь закони автостопу?
– Звісно (сміється, – авт.). Основні – це чим довше стоїш, тим на довшу відстань тебе підберуть, і те, що необхідна машина з’являється саме тоді, коли ти вирішуєш припинити стопити.
– Про що говорили з водієм протягом досить довгої поїздки?
– Про подорожі, про роботу, навчання, захоплення.
– Яких правил безпеки варто дотримуватись бажаючим подорожувати автостопом?
– Безперечно, слідкувати за дорогою й одягати жилетку. Довіряти своїй інтуїції. Потрібно пам’ятати, що на дорозі постійно рухаються автомобілі, і це джерело підвищеної небезпеки. У мене якось був випадок, коли впав рюкзак, я нахилився його підняти, а повз мене на узбіччі пролетіло авто на швидкості понад сотню, нас розділяли буквально кілька сантиметрів. Після цього я довго думав, що мене могло б уже і не бути.
– Як спланувати ідеальну подорож автостопом?
– Скласти детальний маршрут, передбачити всі ризики, знайти місця для ночівлі, ознайомитись із місцинами, які неодмінно треба побачити, зважати на погоду, вона відіграє велике значення. І мати гарний настрій та бажання!
– Які країни Ви ще хотіли б відвідати і чому?
– Зараз мене приваблює Скандинавія, але ці країни доволі дорогі для перебування. Мені подобається тамтешня природа та стиль життя. Також дуже хотів би відвідати Ісландію. Сподіваюся, що скоро реалізую свої бажання…
Джерело: Тижневик "Номер один"
8439