Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги захисника обвинуваченого Андрія Б. та потерпілих на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2022 року.
Як встановлено судом першої інстанції, раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, 29-річний мешканець м. Зборів Тернопільської області Андрій Б. на шлях виправлення і перевиховання не став, а вчинив нові злочини проти власності. Так, у липні 2021 року в соціальній мережі Інстаграм він познайомився й почав спілкуватися з Веронікою Щ. 26 липня 2021 року юнак розповів дівчині, що виграв у міжнародній букмекерській компанії “Паріматч” значну суму коштів, але для того, щоб зняти готівку, йому потрібно перерахувати невелику суму коштів у свій персональному кабінеті. Під час спілкування по телефону він переконав дівчину, що є чесною, порядною людиною, в якої виникли фінансові проблеми. Вероніка Щ., розраховуючи, що обвинувачений поверне їй позичені кошти, погодилась допомогти й повідомила Андрієві Б. реквізити своєї банківської картки, у тому числі СVV-код. Отримавши доступ до рахунку Вероніки Щ., обвинувачений у період із 26 по 28 липня 2021 року неодноразово переводив кошти з її рахунку на свій у персональному кабінеті та робив ставки в букмекерській компанії. Таким чином він завдав потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 999 грн 75 коп.
У подальшому, діючи аналогічним чином, у першій декаді жовтня 2021 року Андрій Б. познайомився та під час спілкування перерахував із банківського карткового рахунку потерпілої Тетяни П. 15 тис. 493 грн., а у грудні того ж року шляхом обману перевів із рахунку потерпілої Вікторії О. – 19 тис. 628 грн.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2022 року Андрія Б. визнано винним за ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно). На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками та остаточно визначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Довідка: санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді: штрафу – від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; або виправні роботи строком від 1 до 2-ох років, або обмеження волі на строк до 5 років, або позбавлення волі – до 3-ох років.
Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, захисник обвинуваченого та потерпілі подали апеляційні скарги, в яких просили пом’якшити Андрієві Б. покарання, оскільки він повністю визнав свою вину та відшкодував завдані збитки. Також зазначили, що уклали угоди про примирення, але суд першої інстанції угоди не затвердив. Однак потерпілі Тетяна П. і Вікторія О. просили, відповідно до умов угод, призначити обвинуваченому один рік обмеження волі та виконувати це покарання окремо від попередньо призначених йому покарань. Захисник Андрія Б. і потерпіла Вероніка Щ. вважали, що даний вирок слід скасувати та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і підстав для його скасування немає. Обрані судом вид і міра покарання необхідні та достатні для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому судом правильно враховано, що Андрій Б. вчинив нетяжкий злочин (відповідно до класифікації за ст. 12 КК України), визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину й відшкодування потерпілим завдану шкоду.
Проте, оскільки Андрій Б. учинив три епізоди злочинної діяльності, один із яких – під час дії іспитового терміну за попереднім вироком суду, і вже був неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини, колегія суддів погодилась із висновком місцевого суду, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. Тому призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), або звільнення Андрія Б. від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) – у даному кримінальному провадженні неможливо. Суд першої інстанції правильно призначив покарання у межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк за сукупністю вироків (статті 70, 71 КК України), при цьому визнав за можливе призначити обвинуваченому покарання, наближене до мінімального.
Разом із тим, колегія суддів визнала безпідставними доводи апелянтів стосовно незаконності відмови місцевим судом затвердити угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілими. Поскільки у даному випадку умови угоди не відповідали інтересам суспільства, зокрема в частині суспільного інтересу в запобіганні, виявленні та відповідному покаранні особи, яка вчинила кримінальні правопорушення (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК). Таким чином, місцевий суд діяв відповідно до вимог процесуального закону в межах наданих йому повноважень, і підстав для скасування даного вироку з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції колегія суддів не знайшла.
З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги сторони захисту та потерпілих залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2022 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: . ігроман, зборів
9536