Найсвіжіше:
• Тернополянин намагався застрелити підприємця, щоби не віддавати 100 тисяч доларів боргу • На Луганщині обірвалося життя 31-річного військового з Тернопільщини • Ряд шкіл на Тернопільщині переведено на дистанційне навчання: причина • У Курській області загинув 45-річний військовий з Тернопільщини • Чи варто купувати iPhone 11 у 2025 році? • Загинув на Луганщині: Тернопільщина прощається з 28-річним солдатом • Как использовать демо-счет для обучения трейдингу на криптобирже • На Борщівщині п’яний водій пропонував поліцейським хабаря • Комерційні дата-центри: фундамент для сучасного бізнесу • Юрій Стефанишин з Тернополя – Герой, який назавжди вписав своє ім’я в історію України • Як обрати кондиціонер електричний: ключ до затишку та здорового мікроклімату • Одна з найсильніших футбольних команд Тернопільщини вийде з відпустки 25 лютого • На Лановеччині суд оштрафував чоловіка через сварку в лікарні • Став відомим стан травмованих унаслідок вибуху біля ТЦК у Кам’янці-Подільському • Автотроща у Тернополі: водії опинилися в лікарні • Тернопільська “Нива” визначилась, чи буде підписувати гравця, який пережив клінічну смерть • Потрапивши в засідку, військовий журналіст з Кременця відстрілювався та продовжував вести зйомку подій до останнього • У храмах УГКЦ Тернополя перебуватиме ікона Матері Божої Зарваницької: графік • На Тернопільщині помер активний громадський діяч та депутат райради багатьох скликань • На Кременеччині побилися школярі: конфлікт вирішували в суді  • Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленькі діточки: на Донеччині загинув 33-річний воїн з Тернопільщини • Футбольна школа «Біскупа» тріумфувала в «золотій» лізі Тернопільщини U-13 • Перебував у розшуку: у Волинському ТЦК прокоментували затримання гравця збірної України • «Кобзар» з Гаїв Шевченківських – ветеранський чемпіон Тернопільщини з футзалу 55+ (+фото) • Перша Тернопільська футзальна ліга: ФК “Тернопіль-Ветеран” і далі без втрат, а аутсайдер здобув ще одну перемогу
rss

19-річний боєць із Шумська: «Хлопці гинуть задля того, щоб Ви могли вільно жити та любити…»

19-річний боєць із Шумська: «Хлопці гинуть задля того, щоб Ви могли вільно жити та любити…»


Опубліковано: 13 Березня 2017р. о 10:00

^63DEA8212A1E4FBE1D076CA1113660AB7F165FE2330DFF289B^pimgpsh_fullsize_distrАртура Ніколюка із Шумська призвали на строкову службу у 18 років. Згодом він підписав контракт зі ЗСУ на три роки. Після відповідних навчань влітку 2016 року юнак потрапив на передову в район Авдіївки Донецької області. Артур пише слова до пісень, музику і сам виконує їх на гітарі.

Артур Ніколюк з багатодітної родини, він має ще четверо братів і сестер, дуже любить життя та Україну. До армії навчався в шумському ПТУ, здобув спеціальність механізатора. Про його навчання розповіла колишній класний керівник, викладач Люба Лівар: «Артур, коли у нас навчався, був головою учнівського самоврядування, надзвичайно активним та здібним учнем. Про таких нерідко кажуть: «Його всюди було багато». Крім того, він займався спортом, хотів у всьому бути першим, і це йому вдавалося в повній мірі. Наприклад, серед усіх хлопців він найбільше разів міг підтягнутися на перекладині, віджатися від землі тощо. А ще він писав і пише вірші, музику і таким чином складає пісні, які сам і виконує на гітарі. До речі, хлопчина навчився грі на цьому музичному інструменті задля того, щоб співати своїх пісень, які надзвичайно мелодійні, приємні та змістовні. А в АТО він написав вірш для мами, яку надзвичайно любить і поважає. Також Артур понад усе любить Україну, свій рідний край. Про це він власноруч написав на подарованому нам державному прапорі, який зберігатиметься в училищі вічно. Ось його слова з того полотна: «Будьте завжди щирі та життєрадісні! Любіть щиро, радійте життю, воно у вас одне. Любіть свій рідний край. Ви вдома – за нас, а ми на війні – за вас. Багато наших хлопців полягло, щоб Ви могли вільно жити та любити, вони вже не зможуть обійняти своїх рідних та коханих, а Ви ще зможете… Тому любіть щиро і від усього серця!»

Свій вірш для мами Артур подав на Всеукраїнський конкурс, присвячений Уласу Самчуку, а коли був удома в відпустці, неждано-негадано отримав за нього друге престижне місце. Процитуємо декілька рядків із вірша: «Я виріс, пішов воювати. Війна, обстріли, страх. Твоє серце стало страждати, пробач за цей страшний жах. Я вже рік мами не бачив. Війна нас розлучила, дозволь, я приїду, заплачу…» 

Кажуть, що вірші – то частка душі поета, викладена на папері… Скоріш за все, так і є насправді, бо у римованих рядках відображається те потаємне, що зазвичай не можеш сказати привселюдно. Артур надзвичайно любить свою родину, батьків,  не дарма від цієї святої назви походить і термін «Батьківщина». А ще боєць Артур Ніколюк каже, що у московітів також є подібний термін – «родіна», тільки не знають ті варвари, що це їхнє слово походить від українського «родина». Також у бійця особлива думка про чоловіків, він вважає, що той, хто не служив, не може відчувати себе чоловіком у повній мірі: «Здавен так вже повелося, що кожен чоловік має пройти службу із захисту своєї Батьківщини, а якщо потрібно, то й «понюхати пороху». Про свої військові будні Артур розповів так: «Ми живемо у напівзруйнованих житлах мешканців Авдіївки, їх мало тут залишилося. Я особисто вже звик до холоду і навчився переносити всі умови війни. А це ворожі обстріли з  «Градів», мінометів, важкої артилерії і вдень, і вночі. Особливо ми і жителі Авдіївки відчули це у січні-лютому, коли було зруйновано більшість комунікацій міста, люди залишилися без світла, тепла, води, харчів. Навкруги розруха, смерті та каліцтва. До такого не можливо ніколи звикнути… А що вже говорити про мирних мешканців?

У січні Артуру дали відпустку і він відвідав своє рідне училище. «Відпустку я та мої побратими заслужили за виконання одного із завдань. Пам’ятаю, тоді стояв лютий холод, але нашому підрозділу потрібно було виконати завдання будь-що. Довелося довгий час перебувати на морозі, повзти снігами, тоді наш командир відморозив собі ногу, але завдання ми виконали й отримали подяку від командування», – пригадує боєць.

Слід зазначити, що Артур – наймолодший у своєму військовому підрозділі, тому мимоволі всі інші піклуються про нього, але це йому мало подобається і він усьому намагається дати раду сам. До слова сказати, боєць із Шумська невеликого зросту, худорлявий. Його часто приймають за школяра і він через те раніше комплексував. Але ж велич людини не оцінюють за зростом чи зовнішністю, її судять за силою духу, а вона в Артура величезна. Про таких чоловіків, як він, говорять: справжній, зі сталевим незламним стержнем. Саме на таких і тримається Україна…  


Джерело: Тижневик "Номер один"





Новини
17 Лютого
16 Лютого
Який рівень інфляції ви очікуєте у 2025 році?
Погода
Реклама
Ua News media group
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше