Від смерті мене врятувало спорядження: осколки застрягли навіть в кобурі пістолета – тернопільський кордівець Андрій П’єцовий

Поліцейський разом із побратимами відбивав атаки, знищував техніку армії рф, а також рятував людей на Бахмутському напрямку. Під час виконання одного з бойових завдань Андрій потрапив під російський обстріл та отримав важке поранення голови. Перебуваючи зараз на лікуванні, він планує повернутися в стрій, аби продовжувати гнати ворога з рідної землі. 

На захист цілісності України Андрій П’єцовий став у 2014 році. Андрій  пішов добровольцем в батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Тернопіль». Їхній підрозділ виконував службові завдання на Луганщині. 

У 2016 році, коли  розпочався набір в патрульну поліцію, Андрій, не роздумуючи, подав документи та успішно пройшов всі етапи конкурсу. 

«Мені подобалася робота в патрульній поліції, але згодом я більше дізнався про  роботу спецпідрозділу КОРД. Стати одним із кордівців  стало моєю метою».

Невдовзі Андрій  з гордістю носив шеврон кордівця поліції Тернопільщини.  

З перших днів повномасштабного вторгнення кордівці Тернопільщини разом із  військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії відбивали російську навалу на Київщині.  

«Загарбники нищили все на своєму шляху: міста, села. Розстрілювали мирних мешканців, розстрілювали цілі сім’ї. Понад усе хотілося помсти, вигнати ворога з нашої землі, захисти жінок, дітей від звірства окупантів».

Після звільнення Київської області спецпризначенців перебазували на бахмутський напрямок.  Тернопільські бійці почали виконували військові завдання з військовими: знищували ворожу техніку, затримували диверсійні групи, а також  рятували цивільних. 

«Під час одного відпрацювання ми побачили розтрощене вибухом авто, в ньому перебував закривавлений  чоловік. Дівчина-медик стояла біля пораненого, але через шоковий стан не могла надати допомогу. Ми з колегою  швидко оглянули потерпілого, звільнили дихальні шляхи, зупинили кровотечу. Впевнившись, що  критичних поранень немає, вирішили транспортувати  його до  госпіталю. Рятуючи чиєсь життя, ти сподіваєшся, що хтось також врятує і тебе».

Поліцейський згадує, що рятувати людей доводилося і від голоду, зокрема спецпризначенці віддавали цивільним свої сухпайки. Зазвичай це були люди літнього віку, які залишилися в прифронтових населених пунктах. При першій же можливості  поліцейські завозили їм додому продукти. 

Під час виконання одного із бойових завдань Андрій потрапив під російський обстріл. Отримав важке поранення голови. 

«Ми працювали на підсилення штурмових підрозділів ЗСУ. Рухалися  приватним сектором і в якийсь момент нас «засікли» ворожі дрони. Почався обстріл. Вибух пам’ятаю, а далі все, як в тумані. Дякую своїм хлопцям, які тягли мене під кулями в безпечне місце, а потім  відвезли в госпіталь». 

Досвідчені медики Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова провели операцію та замінили пораненому бійцю відсутню частину черепа титановим імплантом.

«Від смерті мене врятувало спорядження. Осколки застрягли навіть в кобурі пістолета. Мене спочатку відвезли до бахмутської лікарні, а згодом в Дніпро».

Попри  тривале лікування, Андрій  вже планує повернутися в стрій та повернутися на  передову. 

«Ніхто з нас не хоче, щоб наші діти бачили війну. Ми всі хочемо жити у вільній країні. Тому ми обов’язково переможемо».