У березні 2022 року у раніше неодноразово засудженого за вчинення умисних корисливих злочинів 24-річного Михайла Т. виник злочинний умисел заволодіти чужим майном шляхом обману під приводом продажу бронежилета. З цією метою в одній із груп соціальної мережі “Viber” він розмістив відповідне оголошення, на яке відгукнулась потерпіла Тетяна В. і переказала на вказаний ним рахунок 1 тис. 126 грн, але обіцяного бронежилета не отримала.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2023 року Михайла Т. визнано винуватим за ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно) та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді:
– штрафу в розмірі від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
– виправних робіт на строк від 1 до 2-ох років;
– обмеження волі строком до 5 років;
– позбавленням волі на строк до трьох років.
Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, Михайло Т. подав апеляційну скаргу, в якій просив не позбавляти його волі, а призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що на його утриманні перебувають дружина з двома неповнолітніми дітьми та її мати. Також вказав, що впродовж досудового слідства та під час судового розгляду він давав правдиві покази і активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував потерпілій завдану шкоду.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, обрані вид та міра покарання – пропорційні тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого і підстави для пом’якшення покарання відсутні.
Так, хоча санкцією статті обвинувачення передбачено призначення штрафу та виправних робіт, але Михайло Т. не надав суду офіційно підтверджених джерел доходу та наявних заощаджень, не мав він і постійного місця роботи. Тому доводи апелянта стосовно суворості призначеного покарання колегія суддів визнала необґрунтованими. При цьому вказала, що місцевий суд правильно зважив на факт відшкодування ним завданої шкоди потерпілій і на відсутність обставин, які обтяжують покарання, та обрав покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті обвинувачення.
Разом із тим, колегія суддів наголосила: оскільки обвинувачений офіційно ніде не працював, раніше неодноразово судимий, за місцем реєстрації характеризувався посередньо і вчинив новий умисний корисливого злочин у період дії воєнного стану на території України, суд першої інстанції правомірно обрав Михайлові Т. покарання у виді позбавлення волі. Призначення покарання у виді обмеження волі, про що поставив питання апелянт, не досягне мети його застосування, оскільки не призведе до перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого Михайла Т. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2023 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: бронік, суд
6514