Свій останній спочинок в рідному селі Кам’янки, що у підволочиській громаді знайшов Юрій Твардовський, улюблений син та брат, найкращий дядько, друг, порадник, воїн ЗСУ, який загинув на Запорізьському напрямку 7 червня цього року.
Все село зійшлося провести в останню дорогу Юрія.
А ріс Юрко в багатодітній родині, був звичайним хлопцем з веселою вдачею та юнацьким запалом. Школа, училище, армія, сільське життя захопило Юрія з головою. 
Радо допомагав сім’ї по господарству, відкликався на прохання односельчан і завжди приходив на підмогу.
Сім‘я згадує, що любив гратися з дітьми, як кажуть в народі, вибавив всіх своїх племінників та племінниць, був для них авторитетом, «улюбленим дядьком» адже догоджав їм у всьому.
З початком повномасштабного вторгнення окупантів на територію нашої країни, не вагаючись вступив в лави ЗСУ, служив в славнозвісній 44-ці. За рік побував в багатьох місцях ведення бойових дій. Менше місяця тому, отримав контузію, лікувався, мати просила приїхати додому, підлікуватися, відпочити.
«Як я можу їхати додому, коли мої хлопці-побратими тут. Я з ними буду до кінця. Переможемо – відпочиватимемо всі разом» – з таким оптимізмом та щирістю відповів рідним.
На знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного батькам Юрія вручено “Пам’ятний лист» та прапор України.
Нехай Господь Бог прийме в свої обійми новопереставленого воїна Юрія, а його душа знайде спочинок в Царстві небесному, в місті тихому та спокійному не немає болі та печалі, лише життя безконечне!
Вічна пам’ять герою! Герої не вмирають!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Юрій Твардовський
7038