Майже рік – із 2020-го до 2021 року – 30-річний житель одного з сіл Теребовлянського району Ігор Ц. погрожував неповнолітній Н. розіслати односельцям її порнографічні фотографії, що зберігав у своєму мобільному телефоні. Причиною переслідування стала відмова дівчини підтримувати з ним близькі стосунки.
12 серпня 2021 року під час приватного листування зі знайомим Ігор Ц. відправив тому через месенджер “Viber” декілька файлів із зображенням Н. При цьому обвинувачений усвідомлював, що чинить неправильно, оскільки в одному з повідомлень написав, що певно це є кримінальною справою.
Вироком Теребовлянського районного суду від 21 листопада 2022 року Ігоря Ц. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301-1 КК України (умисне зберігання без мети збуту чи розповсюдження дитячої порнографії) та ч. 3 ст. 301-1 КК України (розповсюдження дитячої порнографії). За сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим (ч. 1 ст. 70 КК України), йому визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк терміном на 3 роки із покладенням обов’язків, визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До відома: санкція ч. 1 ст 301-1 КК України передбачає покарання у виді: арешту – строком від 3-ох до 6 місяців, обмеження волі – до 5 років або позбавлення волі на строк від 2-ох до 6 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-ох років.
– ч. 3 ст. 301-1 КК України тягне за собою позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до 3-ох років.
Не погодившись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив цей вирок скасувати та, не застосовуючи до Ігоря Ц. статті 69, 75 КК України, призначити йому реальну міру покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, погодилась із висновком суду першої інстанції стосовно можливості застосувати до обвинуваченого Ігоря Ц. ст. 69 КК України і призначити йому за ч. 3 ст. 301-1 КК України покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією даної статті. Підставою для цього насамперед послугувала заява потерпілої та її законного представника, що обвинувачений відшкодував їм заподіяну злочином матеріальну та моральну шкоду, і вони не мають до нього претензій. На думку колегії суддів, це мало вагоме значення, поскільки істотно знизило ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.
Крім того, в якості пом’якшуючої покарання обставини враховано посткримінальну поведінку Ігоря Ц. А саме, що він вів законослухняний спосіб життя, не ухилявся від суду, не притягувався до будь-якої відповідальності. Також до суду надійшло звернення 113 жителів села, де зазначено, що обвинувачений брав активну участь у громадському та релігійному житті, добросовісний, ніколи не проявляв агресії. Зважаючи на наведене, застосування ст. 69 КК України та призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, відповідало цілям й загальним засадам призначеного покарання (статті 50, 65 КК України) та ґрунтувалось на вимогах закону.
Разом із тим, колегія суддів визнала слушними доводи прокурора стосовно помилковості застосування положення ст. 75 КК України. Оскільки за ступенем тяжкості вчинені Ігорем Ц. кримінальні правопорушення належать до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, скоєних дорослим чоловіком стосовно дитини. Тому позитивні дані про особу Ігоря Ц., на які зіслався місцевий суд, жодним чином не довели, що в особистості обвинуваченого відбулись незворотні зміни, які фактично унеможливили вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів.
Заслуговували на увагу і доводи прокурора про відсутність щирого каяття в обвинуваченого у скоєному, що засвідчило невідповідність висновку суду щодо негативної оцінки Ігорем Ц. своїх дій, прагнення стати на шлях виправлення та обіцянка в майбутньому не вчиняти правопорушення. Тим більше, що під час допиту в судовому засіданні потерпіла Н. сказала, що вона не пробачила обвинуваченого, незважаючи відшкодування ним шкоди і подану нею у зв’язку з цим заяву. Сукупність цих обставин засвідчило неправомірність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задовольнила частково, вирок Теребовлянського районного суду від 21 листопада 2022 року в частині призначеного Ігореві Ц. покарання скасувала та ухвалила новий вирок, яким на підставі ст. 69 КК України за ч. 3 ст. 301-1 КК України визначила обвинуваченому покарання нижче найнижчої межі. За сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначила Ігореві Ц. покарання у виді 3-ох років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки займатися діяльністю, пов’язаною з навчанням, вихованням та проведенням дозвілля дітей.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: дитяча порнографія, суд
5949