Боєць з Тернопільщини пострілами з РПГ зупинив два авто з ворожим десантом (+відео)

Український розвідник Ігор Дикун – один із тих, хто ціною власного подвигу ліквідував один із найважчих проривів на ірпінському фронті. Легенда оборони міста на Київщині, а віднедавна ще й Герой України, зумів зупинити пів сотні окупантів двома пострілами із ручного протитанкового гранатомета і вижити, зустрівши ворога на відстані витягнутої руки.

29-річний уродженець містечка Борщів на Тернопільщині в найгарячіший день фактично визначив фінал запеклого вуличного бою на околиці Ірпеня. Історію й подвиг захисника, для якого війна з російським агресором почалася ще 2014 року, розповідає ТСН (щоб переглянути відео, доскрольте новину до кінця).

Бої за Ірпінь стали визначальними в обороні Києва, він не здався завдяки злагодженій роботі української армії. Зокрема, наприкінці березня, коли війська РФ зробили відчайдушні останні спроби взяти місто й таки прорвали оборону, воно втрималося, завдячуючи неймовірному героїзму наших воїнів, серед яких – і молодший лейтенант Ігор Дикун.

Він став на захист Батьківщини ще під час анексії Криму та перших боїв на Донбасі – тоді студент третього курсу юрфаку університету МВС взяв академвідпустку і вступив до лав ЗСУ. Події 2014-го чоловік вважає найважчою війною.

“Проти танків воювали не тільки зі стрілецькою зброєю, але й зі старими акумулятивними гранатами. Це зброя ще часів Другої світової. Зараз значно краща ситуація”, – зізнався військовий.

За іронією долі, його головний бій в Ірпені навесні 2022-го вирішила та сама радянська зброя – з протитанкового гранатомета РПГ-7 він зупинив два авто російського десанту.

“Успіх досягається не кількістю, а якістю і бажанням перемогти”, – стверджує Ігор.

Повернувшись до Ірпеня, він пригадав, як “бої там точилися за кожен будинок і маленьку вуличку”. Військовий пробув у місті два місяці й легко впізнає місця битв. В одному з підвалів він із побратимами пережив найважчі обстріли, які інколи знімав на власний телефон.

“Вони розуміли, що ми десь в цьому квадраті. Але де саме – вирахувати не могли, тому вели і хаотичний, і частково прицільний вогонь”, – розповів боєць про дії окупантів.

За його словами, 24 березня загарбникам вдалося прорвати оборону і створити загрозу оточення.

“Противник давив і з сусідньої вулиці згори, і з нижньої, і вийшли ніби кліщі. Всі підрозділи, а це 60 осіб, опинилися б тут зажатими”, – зазначив військовослужбовець.

Першочерговим завданням стало – знищити техніку. Побратим, який подавав Ігорю снаряди, Даниїл зізнався, що у тій битві всі орієнтувалися саме на нього – чоловік мав бойовий досвід, багато чого розказував товаришам і це їм допомагало.

Він пригадав, що першу ціль Дикун лише підбив, окупанти сховали пошкоджену бойову машину і вже пізніше молодий боєць вистежив і таки добив її. А от друга десантна машина ворога під прикриттям піхоти прорвалася далі, Ігорю з командою довелося її переслідувати, перестрибуючи паркани. Взявши черговий бар’єр, воїн наштовхнувся на ворожого кулеметника.

“Він мене спостерігав, але прийняв за свого, польський однострій однотонний із їхньою цифрою, тож він не зреагував”, – пригадує Ігор ситуацію, яка зберегла йому життя.

Далі був другий влучний постріл, яким вдалося знищити БМД і частину піхоти ворога, яка прикривала її.

“Ігор звів РПГ-7, вискочив на перехрестя, зробив постріл, і коли він повертався, була зворотня стрільба з автомата. Він отримав кульове”, – додав побратим воїна “Дракон”.

Саме він став для Ігоря рятівником, бо на місці, у розпал бою, перев’язав рани. Військовий вдячний товаришам, а ще місцевим мешканцям, які просто дивували.

“Сховатися не знаєш де, як правильно спрацювати, і тут за метрів 40 від тебе сидить чоловік на стільчику, курить сигарету і знаєш, що каже? “Може, вам відкрити будинок? У мене тут другий поверх, нормальна ділянка для обстрілу”, – зазначив Ігор.

А от свої останні години в Ірпені він пригадує погано. У нього була контузія, лопнула барабанна перетинка, два кульові – дотичне поранення плеча і наскрізне ноги. Тоді український поранених переносили до лісу, а згодом евакуювали в бік Києва. Через два дні, трохи отямившись, Ігор дізнався, що за оборону Ірпеня йому присвоєно найвищу нагороду – воїн був удостоєний звання Героя України.

Марина Ліснічук