На засіданні виконавчого комітету Мукачівської міської ради (Закарпатська область) прийнято рішення про демонтаж пам’яток історії та монументального мистецтва місцевого значення.
– Це робиться з метою проведення заходів з дерусифікації у зв’язку з військовою агресією росії проти України, – пояснили у міській раді.
Вчора, 6 квітня, вже було проведено демонтаж погруддя Пушкіну та меморіальної дошки із ЗОШ №1.
Нагадаємо, що у Мукачеві перша школа відмовляться від присвоєного імені О.С. Пушкіна. Наразі управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради займається процедурою відмови від раніше присвоєного імені юридичного особи.
Схоже питання вже давно оговорюється в громадському середовищу Тернополя, однак віз і нині там. Нагадаємо, у самому центрі Тернополя височить пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну. Чи доречно це в нинішній час? Звичайно, що ні. Тернопіль мав би вже дозріти до дерусифікації. Якраз символом русифікації і є пам’ятник О. Пушкіну, бо цей апологет російського шовінізму не мав жодного відношення до Тернополя.
– Не може стояти в центрі патріотичного міста пам’ятник практично предтечі ідеології «русского міра». В XIX ст. у Росії була споріднена з ідеологією «русского міра» ідеологія, в основі якої було «самодержавіє, православіє, народность». Цю ідеологію підтримував О. Пушкін, хоч на побутовому рівні критикував царизм. Ця ідеологія – загарбницьких, колоніальних війн Росії XIX століття. Ідеологія «русского міра», в основі якої також є православіє, народность, а замість самодержавія – диктатура, привела до агресії Росії проти України, – зазначив голова комісії з питань культури та національного відродження Тернопільської міської ради першого демскликання Павло Сливка.
Існує два варіанти вирішення цього питання. Перший, менш радикальний – перенести пам’ятник Пушкіну на вулицю його імені. Тим більше, що урбанізований район «Сонячний» (який тернополяни вперто називають на російський манер – «БАМ») дуже бідний на монументально-декоративну скульптуру. Другий варіант – передати пам’ятник за межі України, любителям «русской словесности».
У багатьох може постати запитання, а чому не був демонтований пам’ятник Пушкіну на початку дев’яностих?
– Тоді міська рада і справді проводила процес декомунізації, повернення місту історичних назв. Залишаючи пам’ятник О. Пушкіну, міськрада першого демократичного скликання виходила з наступних мотивів. По-перше, ще існував СРСР, в Тернополі були прихильники Радянського Союзу і його ідеології, а Пушкін практично був складовою цієї ідеології. По-друге, він мав художню цінність – це твір відомих київських скульпторів М. Вронського, М. Лисенка та О. Скобликова. По-третє, Пушкін був критиком царизму, правда, на побутовому рівні. І по-четверте, вважалося, що російський поет є представником літератури світового значення (негативний вплив радянської пропаганди), – каже пан Сливка.
І насамкінець. Перенесення пам’ятника Пушкіну нині може дратувати хіба що снобів. Та оскільки ця верства естетично-впертого населення є дуже незначним прошарком, шкоди вони нікому вдіяти не можуть.
А любителям так званої «величі і світового значення» російської літератури дамо відповідь словами відомого російського літературного критика В. Бєлінського: «Світової, історичної ваги московська література ніколи не мала і мати не може. Якщо не було би О. Пушкіна, то в історії людської культури не постало б найменшої прогалини… Всілякі балачки про рівновартісність московської літератури з європейською є лише нахабною маячнею». А інший критик, В. Розанов, писав: «У своєму змісті московська література перевищила всі літератури своєю огидною безсоромністю та нахабством»…
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Мукачеве, Павло Сливка, пам'ятник Пушкіну
17687