Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Василя Л. та захисника обвинуваченого Анатолія Л. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 5 листопада 2021 року.
Цим вироком 46-річного Василя Л. визнано винуватим за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб) і призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права 2 роки обіймати посади в органах державної влади, з конфіскацією майна. Також його визнано винуватим за ч.1 ст. 366 КК України (внесення, складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів) та призначено покарання у вигляді 4 тис. 250 грн штрафу з позбавленням права один рік обіймати посади в органах державної влади. У зв’язку із закінченням строків давності, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від покарання.
56-річного Анатолія Л. визнано винуватим у пособництві службовій особі в одержанні для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою службою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України) та засуджено до 8 років і 2-ох місяців позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади в органах державної влади, з конфіскацією майна.
Також із них солідарно стягнуто 5 тис. 202 грн судових витрат.
Довідково: санкцією ч. 4 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3-ох років, з конфіскацією майна.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений Василь Л. та захисник обвинуваченого Анатолія Л. подали апеляційні скарги, в яких просили вирок скасувати та повністю виправдати обвинувачених у зв’язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Відповідно до оскаржуваного вироку, Василь Л., обіймаючи посаду головного державного ревізора – інспектора відділу одного з управлінь Державної фіскальної служби у Тернопільській області, з 28 серпня по 15 вересня 2017 року в складі робочої групи проводив планову документальну перевірку господарської діяльності приватного агропромислового підприємства “Д”, в ході якої було виявлено порушення податкового законодавства. Надалі, керуючись корисливими мотивами, з метою власного збагачення Василь Л. вступив у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням службовою особою ГУ ДФС у Тернопільській області (розслідування відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні), направлену на вимагання та одержання неправомірної вигоди від керівництва ПАП “Д” за зменшення в Акті перевірки обсягу виявлених порушень податкового законодавства та розміру донарахувань податкових платежів до бюджету. Реалізуючи свій злочинний умисел і використовуючи службове становище, Василь Л. повідомив головному бухгалтеру підприємства, що у разі включення до Акту перевірки всіх виявлених порушень податкового законодавства сума донарахувань до бюджету сягне 2 млн. 500 тис. грн. І висунув вимогу: якщо керівництво підприємства передасть йому 400 тис. грн неправомірної вигоди, розмір штрафних санкцій не перевищить 200 тис. грн.
Водночас невстановлена досудовим розслідуванням службова особа ГУ ДФС у Тернопільській області запропонувала керівнику одного з територіальних відділень ДФС області – Анатолію Л. вести переговори з керівництвом ПАП “Д” щодо остаточної суми неправомірної вигоди, способу її передачі та безпосередньо отримати кошти, на що останній погодився.
Таким чином, невстановлена досудовим розслідуванням особа, Василь Л. та Анатолій Л. дійшли злочинної змови про вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
Вранці 18 жовтня 2017 року обвинувачений Василь Л. прибув до офісу ПАП “Д” у м. Тернопіль та, демонструючи виконання взятих на себе зобов’язань, передав керівництву підприємства примірник акту про результати документальної перевірки із додатками, в якому загальна сума штрафу та пені становила 400 тис. грн. На виконання попередньої домовленості, бухгалтер підприємства у другій половині головний у заздалегідь обумовленому місці передала Анатолію Л. неправомірну вигоду в особливо великому розмірі – 400 тис. грн. Після цього незаконна діяльність обох посадовців була викрита працівниками правоохоронних органів.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та доводи їх захисників, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і обґрунтовано визнав Василя Л. та Анатолія Л. винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Апеляційний суд вказав на необґрунтованість доводів захисника Анатолія Л., що місцевим судом не враховано зацікавленість самого хабародавця у незаконній поведінці службових осіб ДФС України в Тернопільській області і що у даному випадку наявний факт провокації з боку працівників правоохоронних органів. Оскільки з матеріалів кримінального провадження відомо, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та початком досудового розслідування стала заява працівника приватного агропідприємства “Д”, котрий не мав жодного стосунку до правоохоронних структур.
Водночас колегія суддів вказала, що, відповідно до показів свідка Л. Б. й протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії, саме Анатолій Л. у телефонній розмові визначив місце зустрічі для передачі неправомірної вигоди та вказав її розмір – 400 тис. грн, при цьому обвинувачений достеменно розумів, за що йому нададуть грошові кошти. Разом із тим, це засвідчило відсутність будь-якого тиску та створення пасток правоохоронцями.
За таких обставин доводи захисника Анатолія Л. щодо провокації злочину правоохоронними органами стосовно його підзахисного суд розцінив як спробу Анатолія Л. ухилитись від кримінальної відповідальності та покарання. Разом із тим, колегія суддів погодилась із доводами сторони захисту та виключила з мотивувальної частини вироку суду посилання як на кваліфікуючу ознаку – посилання “поєднане з вимаганням неправомірної вигоди” зі складу злочину за ч. 4 ст. 368 КК України. В решті вирок залишено без змін, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: податкова, суд, хабар
4139