Немає жодної крамоли в тому, що чиновник, прийшовши на посаду з бізнесу, переписує свої активи на дружину чи маму, – закон цього не забороняє. Інша річ, коли статки держслужбовця без бізнесу в сім’ї починають примножуватись значно швидше, ніж офіційна зарплата. З року в рік інформація в деклараціях стає все сміливішою, адже вже зрозуміло, що у НАБУ не вистачить ані часу, ані можливостей її у всіх перевіряти.
Позашляховики за ціною «Запорожця», просторі квартири вартістю в декілька тисяч доларів – складається враження, що отримавши посаду на державній службі, ти автоматично отримуєш доступ у якийсь закритий світ дешевих речей і послуг. Адже простим смертним придбати аналогічні предмети розкоші за такими цінами просто нереально.
Приміром, головний лікар однієї з тернопільських лікарень торік придбав 4-річний позашляховик преміум-класу BMW X5 усього за 3 тисячі доларів. А за пару років до того той же посадовець зумів знайти собі 3-річний Lexus RX350 усього за 45 тисяч (!) гривень. У столиці ж за такі гроші, виявляється, можна придбати ще розкішніші авто. До прикладу, Tesla Model S столичної комунальниці Тетяни Шуберт дісталася їй усього за 50 тисяч (!) гривень. А депутатка Сумської міськради Інна Босенко взагалі показала в декларації дві іномарки за ціною скутера – по 15 і 16 тисяч гривень.
Чимало цікавого в деклараціях чиновників і у графі «позики» та «подарунки». Вказаними у них сумами посадовці запросто компенсують різницю між своїми офіційними доходами і придбаним майном. Наприклад, дружина одного із тернопільських чиновників, заробляючи 400 гривень (!) в рік, позичила своїй доньці майже 300 тисяч гривень на новий автомобіль. А малолітній син одного високопосадовця з Тернополя щороку отримує від одного й того самого «благодійника» по 500-600 тисяч гривень в якості подарунків.
Утім, якби чиновники Тернопільщини знали, що декларують їхні колеги з інших регіонів, то вони би гордо підняли голову і чесно зізналися у своїй бідності.
Наприклад, очільник міської ради Дніпра Борис Філатов володіє квитком на суборбітальний політ у космос. Вартість такої подорожі не з дешевих – 1,4 мільйона доларів. Член ОПЗЖ із Харківської міськради Саїд Джавід записав до декларації власного африканського лева. А заступник голови Конституційного суду, суддя Сергій Головатий щороку декларує храм у Черкаській області. Все тому, що він є головним меценатом будівництва, отже, й вважає себе власником.
Та повернімося на Тернопільщину. Мама-пенсіонерка, яка купує дітям-чиновникам елітну квартиру, безробітний тесть, котрий дарує дороге авто, невідомі благодійники з грошовими подарунками «голодним» дітям держслужбовця – сьогодні ці явища в деклараціях стають швидше правилом, ніж винятками. І попри це – ще й офіційні зарплати з держбюджету по 50-80 тисяч щомісяця. Однак навіть при таких доходах, як бачимо, дебет із кредитом ніяк у чиновників не сходиться.
Усі декларації містяться, за законом, у відкритому доступі. Однак, як я вже писала раніше, деякі держслужбовці дуже не люблять, коли хтось починає їх аналізувати. Але точно не тому, що бояться відповідальності, адже у разі подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна вони максимально відбудуться дисциплінарним покаранням.
Як гарно сказав з цього приводу голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, «це простих українців кидають у в’язницю за порнокарти, крадіжки собачого корму чи беруть під домашній арешт за розмальовані двері Офісу Зеленського. Так, житель Тернопільщини за 70 грн. продав 18 порнокарт. За що браві правоохоронці і чесні суди вклепали йому 3 роки позбавлення волі умовно! І це суворіше покарання, ніж максимально можливе за брехню в деклараціях на мільйони гривень».
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: редакційна колонка
6444