За плечима зроблений вибір. Новообрані представники влади уже приступили до роботи. Десь бачимо «старі» обличчя, а десь вони нові, молоді та перспективні. Цього року новообраним міським головою Копичинців став Богдан Келічавий. У 2017 році він повернувся з навчання та роботи з-за кордону, де брав участь у міжнародній програмі допомоги громадам USAID/DOBRE і консультував 75 об’єднаних громад. Згодом вирішив допомагати рідній Копичинецькій громаді і помірними кроками разом із командою дійшов до перемоги на місцевих виборах, здобувши майже 50% голосів виборців.
«Європейські країни дають студентам потужні знання та цікаві можливості»
– Богдане Вікторовичу, розкажіть трохи про себе.
– Родом я із Копичинців. Батьки мої – лікарі, маю старшого брата. Із відзнакою закінчив школу та поїхав вчитися до університету в Чернівці на юридичний факультет. Здобув рівень бакалавра і планував починати практику, але вирішив здобути магістерський ступінь. Оскільки дуже любив пізнавати світ та культуру різних народів, вирішив спробувати свої сили в Європі. Тоді вчитися в іншій країні ще не було так популярно.
– Чим цікаве було навчання за кордоном?
– Я довго обирав місце для магістратури і в результаті поїхав до Естонії. Цю країну застав у період шаленого розвитку. У столиці Таллінні одночасно навчався на двох денних формах магістратури: міжнародне право та електронне урядування.
Хочу сказати, що від початку в мене не було думок поїхати з України назавжди. Я мав на меті навчатися, здобувати знання в різних сферах, щоби бути добре підкованим. Мені дуже цікава культура інших країн, бо перебуваючи у міжнародному середовищі, ти краще розумієш свою рідну. Коли вчився, у моїй групі були студенти різного віку та з різних куточків світу: Непалу, Грузії, США, Німеччини, Чилі, Норвегії, Нігерії, Китаю, Індії та інші. Навчаючись, ми працювали над тим, як краще вдосконалювати методи управління у наших, надзвичайно різних країнах. Ми два роки вивчали те, що в Україні зараз називається «держава у смартфоні». Естонія в цьому плані – світовий лідер. Європейські країни дають студентам потужні знання та цікаві можливості.
– А які можливості випали Вам?
– Я майже не мав студентських підробітків, бо вигравав багато стипендій. Будучи європейським студентом, я поїхав учитися ще до Франції на семестр за програмою обміну Erasmus. Це був той момент, коли навчався на трьох денних формах одночасно (сміється, – авт,). Але Франція також була місцем зустрічі з моєю дружиною.
– Розкажіть про свою дружину
– Ми ходили в одну групу в дитячому садочку в Копичинцях, а потім в один клас у місцевій школі. Коли їй було 10 років, сім’я переїхала на постійне місце проживання до Канади. У Торонто Марійка закінчила школу, університет та працювала в компанії, що допомагає новоприбулим іммігрантам влаштувати життя у новій країні. У дорослому житті ми зустрілися в Естонії, а у Франції почали жити разом. Марійка отримала роботу в Парижі від посольства Канади. Пізніше, з настанням зими, ми переїхали у Португалію, а я літав щотижня на пари у Францію. Нам це було вигідніше, цікавіше і тепліше. Після того ми ще повернулися на семестр в Естонію, одружилися в Україні і поїхали на рік у Канаду.
«Я – не політик»
– Ви не залишилися працювати за кордоном і повернулися в Україну.
– Завжди цікавився місцевим самоврядуванням. Одну з магістерських робіт писав та захищав англійською мовою саме про Копичинецьку громаду та її перспективи. Згодом створив сайт, куди збирав інтерв’ю із представниками міст у різних країнах, які ділилися впровадженими інноваціями у своїх громадах. Також виграв короткий контракт на роботу на міжнародній конференції з електронного урядування в Еквадорі. Однак в Україну почали заходити великі міжнародні програми підтримки реформи децентралізації. Я подав своє резюме, і мене запросили обирати між двома найбільшими проєктами. Так ми потрапили у Дніпро, а через рік наші з дружиною компанії перевели нас у Київ. Тепер будемо перебиратися до рідного містечка…
– Поговоримо про Вас як про новоспеченого політика. Чому вирішили обрати такий шлях?
– Програма DOBRE, в якій я працював, підтримувала на той час 75 громад в Україні, зараз проєкт співпрацює із 100 громадами. Я бачив, як багато зараз можливостей для місцевого самоврядування, і хотів допомагати рідним Копичинцям, але не отримав достатньої підтримки з боку міської ради. У 2018 році за три тижні до виборів я приїхав з Києва і зареєструвався кандидатом на голову громади. Тоді здобув друге місце, набравши майже 30% підтримки виборців. Ми з командою зрозуміли, що люди потребують змін і що ми маємо шанси перемогти у 2020 році, якщо більш грунтовно підготуватися.
– Як завойовували прихильність виборців з того часу?
– Після перших виборів я повернувся до столиці і продовжував розвивати інші громади. Однак більшість свого вільного часу приділяв Копичинецькій громаді. Ми створили організацію «Копичинці та околиці» і старалися реалізувати різноманітні проєкти – від спортивних та культурних заходів до проведення освітлення та реконструкції центрального парку. На кожному такому заході знаходили нових ініціативних людей і потроху наповнювали команду.
– Чи відносите себе до політика, який лише «обіцяє»?
– Я не називаю себе політиком, просто роблю все необхідне для змін у рідній громаді. Однак у нашій агітації є поставлені цілі, які мають бути виконані на якомога вищий відсоток. Зараз хочеться правильно сформувати команду в міській раді. Треба дуже уважно та грамотно підійти до цього питання. Якщо ми хочемо змінити країну, потрібно робити це знизу вгору, не чекаючи змін у Києві чи ще десь.
На завершення Богдан Вікторович каже, що до конкуренції ставиться цілком спокійно. Вважає, що коли вона здорова і не підкріплена брудом, то повинна давати поштовхи для нових кроків у світле майбутнє.
Богдан Келічавий впевнений у своїх силах, неординарний у думках. Має чітку позицію та із впевненістю йде до своєї мети. Хотілось би, щоб у нашій політиці було більше таких амбітних молодих облич, які справді можуть збудувати те європейське майбутнє, про яке наслухані люди.
Будемо спостерігати за діяльністю новообраного мера. Хтозна, можливо, про Копичинці ми скоро дізнаємось із телеекранів як про місто нових можливостей та перспектив.
Соломія Стус
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Богдан Келічавий, газета "Номер один", Міський голова Копичинців, мер Копичинців, новини Тернопільщини
7505