Завжди важко визначити, яким має бути покарання за вчинений злочин. Тим паче, скоєний ненавмисно. Прихильники «закону таліона» скажуть: око за око. Їхні супротивники розведуть руками: так сталося, уже нічого не зміниться.
Зрештою, повинна бути золота середина, аби випадковий убивця відчув хоча би частку горя і біди, які він, хай навіть ненавмисно, завдав іншим людям. Зокрема, як це сталося у середині червня минулого року внаслідок жахливої аварії у центрі Тернополя.
У неділю 72-річна пенсіонерка поверталася додому з церковної служби. Через хвору ногу жінка вже давно не поспішала, тим більше тепер, коли стільки транспорту з’явилося на вулицях міста! Отож літня пані йшла вже роками знайомим маршрутом, тяжко спираючись на ціпок та оминаючи високі бордюри. На «зебрі» напроти магазину «Ельмарт» (що на вул. Митрополита Шептицького у Тернополі) зупинилася, зауважила зеленкуватий маршрутний автобус, що повільно рухався вулицею. До того ж водії завжди пропускали її, тож повільно почала переходити дорогу.
На жаль, не того разу. Під час розгляду цієї справи у Тернопільському міськрайонному суді водій так і не зміг пояснити, чому ж він не загальмував, адже повинен був розуміти, що бабця з паличкою просто фізично не може швидко перейти через дорогу?! Та й, відповідно до Правил дорожнього руху, на нерегульованому пішохідному переході водій зобов’язаний пропустити пішоходів. Тим більше вранці, влітку, на рівній дорозі, при чудовій видимості!
Найжахливіше те, що автобус не просто збив, а переїхав через потерпілу, не залишивши їй жодних шансів на життя!
Дізнавшись про жахливу смерть матері, її дочка зомліла на руках у чоловіка, а перед кожним судовим засіданням жменями ковтала заспокійливі.
Утім потрібно визнати: ще під час досудового слідства винуватець аварії повністю визнав свою провину, щиро вибачився перед родиною потерпілої і повністю компенсував заявлену ними моральну та матеріальну шкоду. І, звісно, просив його суворо не карати. Відтак у суді потерпілі не наполягали, щоб обвинуваченого було позбавлено волі.
Разом з тим, суд виніс занадто м’який вирок: 3 роки позбавлення волі (хоча санкція статті передбачає від 3-х до 8-ми років) – і жодного слова щодо позбавлення водійських прав! Тобто одразу після суду горе-водій може знову сідати за кермо і перевозити пасажирів.
Щоправда, служитель Феміди зобов’язав його сплатити ще понад 5 тис. 600 грн. витрат за проведені судові експертизи.
Також зі страхової компанії на користь потерпілих стягнуто 100 тис. 152 грн. страхового відшкодування та ще 100 тисяч – з автопідприємства, де працює цей горе-перевізник.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
6167