Таким, як він, аплодують стоячи. Про таких писатимуть і пам’ятатимуть. Таких уже немає… На 77-му році у вічність відійшов геніальний актор, заслужений артист України Богдан Стецько. Поховали маестро 28 серпня на Микулинецькому кладовищі.
26 серпня помер актор Тернопільського обласного академічного українського драматичного театру Богдан Стецько. Чоловікові було 77 років, за його плечима – низка неперевершених ролей, які вже ніхто не зуміє так майстерно передати. Він був хорошим батьком, дідусем, встиг побачити Богдан Теодорович і правнука, якого дуже любив.
Колектив тернопільського театру глибоко сумує за актором. В один голос кажуть, що це був не просто талант, це була людина, котра розуміла та поважала всіх. У нього не було зневаги до молодих акторів, – навпаки, він відвідував дипломні вистави студентів і старався кожному із починаючих артистів дати свою, індивідуальну пораду.
В Тернопільському академічному обласному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка пан Стецько працював із 1963 року. За п’ятдесят п’ять літ творчої діяльності створив майже півтори сотні образів – від романтичного, героїчного звучання до ліричних, глибоко психологічних, котрим притаманна широка гамма відчуттів. Його талант – людяний і щедрий, він уміло поєднував зовнішній малюнок образів своїх героїв із їх духовним світом, тонко проникав у психологію створеного ним образу, знаходячи необхідні штрихи для його конкретизації. Працьовитий і вимогливий до себе, актор здобув широке визнання і симпатію глядачів.
У його творчому доробку – Гриць («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Семен («Дай серцю волю» М. Кропивницького), Михайло («Земля» за О. Кобилянською), Чацький («Горе з розуму» О. Грибоєдова), Гнат («Безталанна» І. Карпенка-Карого), дон Родріго, Сід («Сід» П. Корнеля), Размьотнов («Піднята цілина» М. Шолохова), Круглик («Закон» В. Винниченка) та інші не менш цікаві ролі, які закарбувалися в пам’яті глядача та творчого колективу навічно. Про творчість Богдана Стецька написано ряд театрознавчих статей, створено радіо- і телепередачі. У 1968 році актор знявся у телефільмі «Дай серцю волю» (режисер – М. Дженджерис).
Богдан Стецько заслужено користувався пошаною колективу і любов′ю глядачів.
Його творчий шлях продовжують донька Ірина Складан, котра не менш талановита, ніж батько, внучка Олена Складан-Демчук, котра, як ніхто тонко та щиро відчуває глядача, зять Роман Демчук та маленький правнук Дем’ян.
Колектив «Номер один» був присутній не на одній виставі за участі Богдана Теодоровича, враження були не забутніми. Ми щиро співчуваємо родині та бажаємо міцності.
Браво Богдану Теодоровичу, стоячи, браво! Для вас відкрилися небесні куліси…
Джерело: Тижневик "Номер один"
5239