Вона має три спеціальності – педіатрія, фтизіатрія та управління охороною здоров’я, була начальником медичної служби полку Національної гвардії України, а зараз займається приватною практикою у сфері психосоматики. У лікаря Наталії Ніколаєвої – понад 20 тисяч підписників у Фейсбук, а запис на прийом сягає кількох місяців. Вона розвінчує стандартні медичні практики і не боїться критикувати чиновників МОЗ. Сподіваємося, поради цього унікального лікаря допоможуть і нашим читачам.
«Причина алергії у дитини – не кіт, не собака і не вона сама. Причина – це ви. Точніше, ваші думки і ставлення до дитини. Алергія – це чиста психосоматика.
Ви можете скільки завгодно здати панелей на алергію, на все, що завгодно, напхати дитину антигістамінними і мастити всілякими протиалергічними мазями, однак алергія має властивість “розповзатися”, коли приєднуються ще і ще нові алергени. І поки ви не зміните установки у своїй голові – нічого не доб’єтеся. Так і будете шукати, здавати панелі, обмежувати, створюючи у дитини комплекс іпохондрика-алергіка, присадивши її на препарати.
Алергія в дитини без інших соматичних причин – це ваші страхи. Зараз, за майбутнє дитини або на підсвідомості ще під час вагітності – не важливо. Це завжди страх за дитину або її страх через ваші думки. Діти унікально вміють зчитувати ваш внутрішній психологічний стан – це було відомо завжди. Недарма ж даються поради і вагітним, і молодим мамам, як не тривожитись, думати про хороше і менше нервувати, бо це передається дитині.
Мами дітей-алергіків, задумайтеся – чого ви боїтеся і чого боїться ваша дитина.
І перестаньте здавати панелі на алергени. Вони необ’єктивні, неспецифічні, часто брешуть і дорого коштують.
Просто віднесіть свою голову до психолога, якщо самі нічого не помічаєте за собою.
Доведено, що чим сильніше й агресивніше пручається людина, що причина саме в ній, тим складніший завжди алергічний процес у дитини. Тому не треба мені зараз тут: “А я не така! І в нас не так!”. Всі «не такі”, якраз саме такі. Там, де опір – там і проблема.
Але ви можете робити все, що хочете. Я нікому нічого не нав’язую і рятувати людство не збираюся. У кожного свій вибір. А кішку й собаку залиште – вони ні в чому не винні. Якщо алергія на кота у чоловіка, то скажіть чоловікові, що вибираєте кота, – й алергія відразу мине.
Я завжди підкреслюю, що імунна і нервова системи тісно взаємопов’язані – я це бачу і знаю із численних прикладів. Й алергія схильна чудесним чином зникати, як тільки змінюються обставини життя дитини і ставлення до неї батьків, частіше мами.
Саме матері дітей-алергіків мають певний психологічний портрет, і підсвідомо діти завжди зчитують навіть те, що батьки самі чітко не можуть усвідомити.
І ще я завжди (завжди!) бачу в дітей з алергією страх. Якийсь прихований страх, внутрішній. Дитина вам його не сформулює, бо це проєктується на неї страх батьків. І що характерно, чим більше мами опираються, що нічого подібного, що вони дуже психологічно стійкі та врівноважені, що це не про них, – тим сильніша і важча в дитини алергія. Іноді навіть медикаментам ніяким не піддається.
І алергія – це завжди підсвідоме неприйняття чогось. У дорослих особливо.
Тому перестаньте відразу ж мастити дитину і давати їй щось антигістамінне всередину, якщо це не нагальні небезпечні стани. Ви ж їй із дитинства прищеплюєте відчуття, що вона неповноцінна, хвороблива і непристосована до життя.
І до речі, я ніколи не бачила алергій у малозабезпечених або багатодітних сім’ях, де не так вже й чисто, і діти наввипередки з однієї каструлі якусь кашу навертають.
А ще всі алергії кудись щезають в екстремальних ситуаціях, пов’язаних з війною, голодом, катастрофами великого масштабу – тоді, коли головна думка просто вижити, там не до пилу й амброзії, і не до котиків із шоколадом й апельсинами.
Опустимо стани при ферментопатіях та інших дефектах слизової шлунково-кишкового тракту, коли вона пропускає великі нерозщеплені молекули, що може викликати алергію у дітей із незрілим шлунково-кишковим трактом. У таких дітей певний тип нервової системи і певна реакція вегетатики. А кишечник – це страх. Хоч у психосоматиці, хоч у фізіології».
Далі буде…
Джерело: Тижневик "Номер один"
6511