Яка вона – ідеальна мама? Та, котра частує щодня смачненьким, чи та, котра дбає про повноцінне здорове харчування? Яка дозволяє дітям будь-що, аби побачити їхнє щасливе обличчя, чи та, котра з дитинства виховує поняття «не можна», «не варто», «занадто»? Та, котра всіма силами та вміннями виставляє дитину на показ, чи та, котра ховає фото від зайвих очей, милуючись дитиною вдома? Хто вона, ідеальна мама, та яка? Давайте поміркуємо.
Напевне, мами впізнають себе. Коли народжується малятко, всі ми стараємось буквально вилізти зі шкури, але дати все найкраще. Памперси – найдорожчі, на серветках також не економимо. Натільна білизна – одна з найкращих і лише натуральна тканина. Як тільки почуємо скрип ліжечка, стрімголов зриваючись, біжимо в кімнату, забуваючи, що у нас в роті шматок хліба. Такі вони – мами. І це цілком нормально та пояснюється повністю. Ми хвилюємось, піклуємось, любимо, забуваючи про свої потреби. Жертвуємо здоров’ям, сном та повноцінним обідом. І напевне, кожна із нас думає, що все це згодом оціниться, нічого поганого не станеться, якщо ми не доп’ємо, не доїмо, не доспимо…
Материнство повинно бути адекватним, виваженим та не жертовним. Важливо це розуміти. Більшість психологів та педіатрів наголошують на тому, що дитині треба бачити щасливу маму. Щасливу від того, що вона нагодована, виспалась, енергійна та активна. Діти на ментальному рівні відчувають материнське виснаження та психологічне вигорання. І як би ми не старалися замазати синці під очима, внутрішнього недобору сили не приховаєш. Дитина, як виявляється, росте не лише на жирних бульйонах, вона харчується із батьківського та материнського емоційного океану, який варто регулярно поповнювати. Для неї важливо, щоб обоє батьків давали їй повноцінний багаж справжніх, живих, ненаграних емоцій. Тоді вона швидко навчиться та зрозуміє, що коли боляче, можна плакати, не терпіти. Коли радісно, можна стрибати та бігати по хаті. Не приховувати та не стримувати того, що є насправді.
Часто ми, батьки, а саме матері, стараємось ідеалізувати сім’ю. Створюючи, так би мовити живу, красиву картинку, як у кіно. Сьогодні модно бути ідеальною. Послом ООН, успішною бізнес-леді, коханою дружиною, щасливою мамою і до того ж мати час на себе, кохану, і на читання філософських книг. А чи варто жити життям, яке показують? Часто чую: а ось подивися на цю, бачиш, у неї і машина, і квартира, і дітей повна хата… Але я не знаю, як їй це далося. Чим вона жертвує або що робить, аби показати нам цю прекрасну мигдальну картину… Цього, напевне, ніхто не дізнається, крім її дітей.
Ідеальна мама… Ідеальна дружина, ідеальна подруга, донька, співробітниця і так далі… А де слово «жива»? Справжня? Кому потрібні ідеали? Для кого вони? У гонитві за цим ми забуваємо подивитися на тих, кому ми потрібні справжні – у старенькій піжамі і з «дулькою» на голові, з підгорілою кашкою на плиті та з неприхованими переживаннями, із поразками, слізьми, падіннями та вмінням встати й обмірковано прийняти правильне рішення. Дітям не важливо, маєте ви машину чи ні. Їм без потреби знати, якого бренду у вас телефон та чи пахнете ви парфумами за 100 гривень чи 300 доларів. Їм важлива присутність мами. Яка для них є ідеалом. Мама – це цілий світ, а наш цілий світ – це діти. Так і формується гармонія. Гармонія у сім’ї та й у світі загалом. Важливим етапом є не пропустити цей момент, коли дитина занадто сильно потребує материнського та батьківського втручання в її особистий простір. Адже буває так, що дитина внутрішньо переживає, а сказати про це вона ще не вміє. Тоді дуже важливо для неї відчувати підтримку мами й тата. Діти дуже майстерно відчувають фальш. Напевне, всі про це чули. Коли вони не можуть їй протистояти, самі починають вчитися їй. Тоді й відбуваються перші кроки до ідеалізованої картинки.
Бути ідеальною мамою за всіма канонами не вдасться. Адже щодня будуть приходити нові, яким треба буде відповідати. І ці надскладні завдання призведуть до емоційного спустошення. Гонитва за званням «ідеальна» вас втомить. І під ваші розчарування потрапить найдорожче – дитина. Не руйнуйте в її очах свого образу якимись нав’язливими ідеями, які насправді є зовсім не вашими. Будьте справжньою мамою, яка добровільно (що дуже важливо) може відмовитись від якихось своїх потреб на користь дитини. Не жертвуйте кар’єрою, якщо потім будете дитині нагадувати про це усе життя. Для неї це не ваш подвиг, а її поразка.
Лише ви можете навчити дитину любити та показати світ любові, так само як і зруйнувати його. Для свого сина, доньки ви ідеал. Чиї критерії вам ще потрібні?
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
8426