На минулому тижні головний санітарний лікар України Віктор Ляшко чи то по наївності, чи від браку фаховості на високій державній посаді несподівано зізнався, навіщо в Україні закривали парки, спортивні майданчики, а також проводили дезінфекцію доріг, що для багатьох здавалось абсолютно марними діями у боротьбі з коронавірусом.
Виявилось, що такі заходи було вжито із психологічною метою, щоби люди відчували тривогу і не думали, що вони знаходяться в безпеці.
– Коли ми закривали свого часу парки, робили обприскування доріг – це знову ж таки було питання не стільки впливу на епідеміологічний процес, скільки на психологічний. Закрито парки – і тоді немає такого відчуття, що все безпечно. Люди більше психологічно готувалися до того, що треба дотримуватись карантину, – заявив Віктор Ляшко.
Питається, навіщо було так цинічно брехати українцям! Невже ми така тупа нація, що не розуміємо всієї величини небезпеки, яка підстерігала кожного у разі інфікування коронавірусом? Зізнання у використанні маніпуляцій заради дотримання суспільством норм карантину – це не що інше, як зізнання у неспроможності на адекватний діалог із народом. Так, звичайно, знайдуться люди і їх немало, котрі нехтують своїм здоров’ям, але до них треба застосовувати якісь інші заходи впливу, а не «зомбувати» і залякувати всю країну.
Звик не дуже вірити нашій владі, а більше довіряти власним відчуттям. Тому за останніх два місяці (від початку карантину) часто брав дітей і гуляв з ними у тихих безлюдних місцях «забороненого» парку Національного відродження. Практично не пропускав жодного дня, щоби вивести діток на прогулянку, адже добре розумів, що чисте повітря та невелика активність апріорі не можуть їм зашкодити. А обмежений квартирний простір та різноманітні гаджети точно не підуть їм на користь.
Було дивно бачити, як поодиноких відвідувачів найбільшого парку Тернополя «ганяли» поліцейські. Лякали їх штрафами, які можуть виписати за перебування у паркових зонах. Більшість людей чемно піднімалися з лавок, зокрема, на Співочому полі, і йшли, бо знали, що чоловіки у формі виконують вказівку вищого начальства. Але потім поверталися, і було дивно, які поліцейські були наполегливі, що знову продовжували профілактичні бесіди з людьми. Невже у них немає своєї голови на плечах і важко подумати, що коли тернополяни не збираються в групи, натомість мають засоби індивідуального захисту, то вони ні самі не заразяться, ні не становлять небезпеки для навколишніх.
Не володію інформацією, чи в нашій області за відвідування парків поліцейські виписували протоколи і штрафували на 17 тисяч, але неодноразово доводилось читати, що в інших регіонах це відбувалося і потім людей «таскали» по судах. А найбільше за цей період мене вразив відеосюжет, як киянина не впустили до «качалки» у гідропарку і він вирішив переплисти річку, щоби все-таки позайматися. А найсмішніше те, що понад десять поліцейських таки зловили молодого чоловіка на іншому березі. Невже представникам правопорядку тоді не було чим більше зайнятися? Але знову ж таки це все трапилося після безглуздих «зверху» вказівок.
Подібні речі робилися, очевидно, не випадково, а для встановлення контролю над суспільством. Не лише заборона відвідувати парки, а й інші, наприклад, обов’язкове носіння маски на вулиці, закриття ринків чи магазинів непродовольчих товарів, зупинка транспорту, спрямовані на придушення волі людей, їхнє перебування в постійному напруженні та пригніченому стані. Саме за таких умов людиною найлегше керувати. Руйнування економіки, банкротство бізнесу, безробіття, зубожіння – все це створює залежність людини від влади. Люди не можуть заробити грошей самостійно і будуть змушені виживати за рахунок подачок від держави.
Є така народна мудрість, яка каже, що ми заслуговуємо тієї влади, яку обираємо. І якщо нинішня влада нас не влаштовує, то це значить, що або ми помилилися, обираючи її, владу, або вона, влада, нас обманула. Кожен із Вас може сам відповісти на це запитання. А який же вихід? Напевно, обирати до того часу, поки не отримаємо владу, яка буде достойна нашого вибору…
Віталій Попович, головний редактор «Номер один»
Джерело: Тижневик "Номер один"
18006