Зрештою, крадіжка вийшла спонтанно. Такий собі Дмитро, чверть сторіччя провівши у тюрмах рідної країни і маючи за плечима ледь не десяток судимостей за крадіжки, наприкінці серпня минулого року тинявся вулицями рідного Борщева. Зустрівши знайомого, йшли вулицею і розмовляли.
Аж раптом із магазину їм назустріч вийшов незнайомець. Чоловік тримав у руках коробку з піцею та пляшку горілки.
«Хлопці, випити не хочете?» – раптом звернувся він до них. Супутник Дмитра трохи розгубився, але рецидивіст миттєво відреагував: «Чому би й не випити з хорошою людиною».
Відтак через декілька хвилин вони втрьох їли піцу і розпивали горілку в парку неподалік корпусів агротехнічного коледжу. Новий знайомий одразу почав бідкатись і жалітись: мовляв, їздив із дружиною на заробітки до Польщі. Та не встигли повернутися, як посварились, і все через ті кляті гроші. Тож він забрав усе зароблене і пішов геть. Весело підморгнувши, новий знайомий дістав із кишені та потряс перед очима вже сп’янілих чоловіків товстим гаманцем. Він і не помітив, як у вечірніх сутінках очі Дмитра спалахнули жадібним вогнем.
«Слухай, ходи до мене в номер, я ж тут поруч у готелі оселився», – запропонував він.
Дмитро одразу погодився і потягнув за рукав Сергія, свого товариша.
У готелі продовжили пиячити. Втомлений і знервований «поляк» невдовзі заснув.
Відтак Дмитро по-діловому розлив решту оковитої і випили з другом. Похитуючись, Сергій встав і попрямував до дверей. Уже на порозі озирнувся і побачив, як зек дістав із кишені господаря гаманець і забрав звідти гроші. Трохи подумав і поклав назад пару купюр – польських злотих та українських гривень.
«Що ти робиш?» – спробував зупинити його товариш, але Дмитро різко відрубав: «Не твоя справа».
На вулиці вони знову зайшли до магазину і на крадені гроші купили ще горілку та, хитаючись, почалапали до хати Сергія. Коли спорожніла і ця пляшка, Дмитро нарешті зібрався додому й наостанок дістав із кишені гроші: «На, десь поки що заховай!» – попросив він.
Друг мовчки відсунув диван і заховав гроші за оббивку. На тому й розійшлися. Прокинувшись уранці, потерпілий звернувся до поліції та повідомив про крадіжку 16 тис. 50 грн. та понад 5 тис. польських злотих (за курсом Нацбанку це становило 36 тис. 103 грн.). Тобто загалом йому було завдано шкоди на 52 тис. 153 грн.
Тим часом злочинні пригоди рецидивіста й Сергія на цьому не скінчилися. Місяць потому пізно ввечері вони збирали картон на ринку. Втомлені й розпашілі, побачили надпис «Ласунка» і морозильну камеру поруч. Озирнувшись навкруги та переконавшись, що навколо – ані душі, розбили замок, відкрили камеру та обома руками, мов діти, почали діставати та ховати по кишенях морозиво. Заспокоїлись, коли вже не було куди ховати крадені льоди. Таким чином викрали усіляких «Пломбірів», «Гран-прі» й «Левів» із різними наповнювачами майже на 460 грн.
Щоправда, під час слідства Сергій повністю компенсував власниці «Ласунки» завдані збитки. Натомість Дмитро не поспішав розставатися з нечесно «заробленими» грошима.
У підсумку вироком Борщівського районного суду Дмитра засуджено до чотирьох із половиною років позбавлення волі. Більш лояльною Феміда була до його «подільника» Сергія, засудивши до 3-х років тюрми, але застосувавши рік іспитового строку та зобов’язавши періодично реєструватися в органах із питань пробації і повідомляти про зміну місця проживання й роботи.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини борщів, новини Тернопільщини
17651