…Ще у юнацтві Василь став таким собі «завсідником» Бережанського районного суду: як восени 1991-го вперше вислухав перший свій вирок за крадіжки, так кожні 3-5 років знову повертався сюди на лаву підсудних. До речі, не змінював і свого злочинного «репертуару» – спеціалізувався, так би мовити, на крадіжках та наркотиках.
Ледь не з перших своїх кроків по злочинній стежці чолов’яга зрозумів, що людей не треба дурити, а говорити їм напівправду. А ще краще «працювати» (тобто обчищати чужі помешкання) простіше вдень. Варто пройтися поверхами багатоквартирного будинку. І обов’язково в когось виявиш незачиненими вхідні двері. Якщо ж часом застануть господарі, варто попросити у них склянку води чи «переплутати двері квартир»: мовляв, домовився з вашим сусідом про зустріч, але не застав його вдома. На завершення щиро вибачався і спокійно йшов. Відтак свою «методику» неодноразово випробував упродовж свого 30-річного злодійського життя.
Наприкінці квітня минулого року, в останній раз звільнившись із тюрми, Василь навіть не думав про виправлення і нове життя. Рецидивіст був твердо переконаний, що жоден підприємець не візьме його до себе на роботу, дізнавшись про дев’ять(!) судимостей.
Відтак повернувшись додому, пару місяців жив на кошти, зароблені у зоні, а потім почав підшуковувати-придивлятися, де б застосувати власні «здібності» крадія: блукав вулицями рідних Бережан, вивчаючи добробут городян по вікнах і дверях (це неабиякий критерій: заможна людина обов’язково турбується про власну безпеку, тобто про міцні, надійні двері і решітки на вікнах).
Одного дня наприкінці липня 2019 р. побачив оголошення: «Візьму на квартиру хлопця». Дім за вказаною адресою розташовувався неподалік, тож чолов’яга вирішив піти та оглянути помешкання. Власниця виявилась жінкою балакучою, відкритою, до того у неї була зламана нога.
Після короткого знайомства вона дозволила спритнику піти та оглянути кімнату, зауваживши, що в ній уже мешкає один хлопчина, тож якщо умови підійдуть – вона їм зменшить платню.
Пройдисвіт вдавано втішився, почав дякувати, аж нарешті попрямував до кімнати. І з порога побачив залишений у кріслі ноутбук. Вдаючи, ніби оглядає помешкання, миттєво заховав чужий лептоп до сумки і повернувся назад до вітальні. Подякував власниці та спокійно пішов, завдавши збитків квартирантові більш ніж на 2 тис. 500 грн.
Тиждень потому знову без діла тинявся вулицями рідного міста, аж раптом ніби якась невидима сила штовхнула в спину до будинку. Озирнувся навкруги, чи бува ніхто не бачить, постукав у двері, та ніхто не відповів. Тоді, сторожко прислухаючись, легенько натиснув – двері відчинилися. Зайшов усередину та декілька секунд постояв у коридорі, прислухаючись, чи хтось є у будинку, а потім нечутно зайшов до кімнати і з порога угледів на тумбочці мобільний телефон та шкатулку. Ніби чорна тінь промайнула в кімнату – і вже за пару секунд злодій так само нечутно вийшов надвір, надійно сховавши в кишені смартфон вартістю майже дві з половиною тисячі гривень та золоту жіночу обручку за 7 тис. 800 грн.
Чужі гроші витрачаються швидко. Тож уже за тиждень під вечір Василь знову вийшов на «полювання». Варто зазначити, щоразу вибирав іншу вулицю. Отже, як і минулого разу, спочатку постукав у двері, а потім легенько штовхнув їх і зайшов усередину. З коридору пройшов до кімнати, де на дивані побачив жіночу сумочку, а в ній – мобільний телефон та 3 тис. датських крон (згідно з офіційним курсом Нацбанку дорівнювало 11 тис. 505 грн.). Миттєво сховавши все у кишені, непомічений втік, обікравши власницю майже на 13 тис. 180 грн.
Згодом через кожні 5 днів аналогічним способом обікрав ще 4 помешкання, загалом завдавши потерпілим збитків на 39 тис. 174 грн. Василь не крав габаритні речі – лише мобільні телефони (а це вже понад тисячу гривень), ноутбуки і дорогоцінності. Закон кваліфікує такі дії як крадіжки, тобто ст. 185 Кримінального кодексу – вчинені повторно (ч. 2) та поєднані з проникненням у житло, що завдали значної шкоди потерпілому (ч. 3). І якщо кримінальний проступок за ч.2 належить до злочинів середньої тяжкості, то за ч. 3 – тяжкий і передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі.
Відтак коли у березні ц.р. рецидивіста нарешті затримали, він одразу пригадав усі свої злодійські «подвиги» та скрупульозно розповів про деталі кожної крадіжки і погодився укласти з прокурором угоду про визнання винуватості.
Уже вдесяте поставши перед Бережанським районним судом, Василь підтвердив, що угоду уклав добровільно і готовий нести обумовлене покарання. Тож за вироком суду наступні 4 роки знову перебуватиме за гратами.
Крім того, його зобов’язано сплатити 8 тис. 322 грн. процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
4139