Села та селища, а ще більше районні чиновники бояться нових заповідних територій, наче чуми. Очевидно, у них вони бачать безліч обмежень для себе, особливо, що стосується використання земель. Дещо поміркованішими у цьому питанні є сільські ради. Та навіть якщо вони дають погодження під заповідання, за деякий час під дією адмінресурсу змушені скасовувати свої рішення. У результаті обласне управління екології отримало від органів місцевого самоврядування і землелісокористувачів понад 50 відмов.
Лісівники – проти
У цілому в частині заповідання нових територій Тернопільська область має непогані показники. У межах краю налічується 632 об’єкти природозаповідного фонду. Область – на другому місці в Україні за кількістю об’єктів ПЗФ, поступаючись лише Чернігівській. І займає шосте місце за відсотком заповідності, яка визначається співвідношенням площі ПЗФ до площі області. Наразі цей показник становить 8,85%. Але до європейських показників (13%) Тернопільщині поки далеко.
Просунути цю роботу вперед намагаються спеціалісти управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області, однак з кожним роком робити це все важче. Перед тим як визначити потенційну для заповідання ділянку, спершу її вивчають та досліджують науковці, спеціалісти управління, співробітники природоохоронних установ. При цьому до обстеження залучають секретаря сільської ради, землевпорядника, голову сільської ради або об’єднаної територіальної громади. Але все ж екологи зустрічаються з нерозумінням або з небажанням зі сторони органів місцевої влади зберігати довкілля.
– Мені особисто доводилось бути на засіданнях сесії сільських рад, – розповідає спеціаліст управління екології та навколишнього середовища ТОДА Галина Синиця. – Пояснюємо: ще недавно в цьому чи іншому місці зростали рідкісні види рослин, а вже останніх два-три роки їх немає. Якщо ми ще знаємо, як вони виглядають, то наші діти – вже ні. Тому є необхідність зберігати такі території.
Багато цінних територій знаходяться в лісових масивах. Але зі сторони Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства також підтримки останнім часом немає, стверджують природоохоронці. Відповідно до екологічної мережі, розробленої в Тернопільській області, планується створити декілька ландшафтних парків. Вони мали би бути створені на територіях, які знаходяться у підпорядкуванні державних лісогосподарських підприємств та прилеглих землях. Наприклад, такий регіональний ландшафтний парк, як «Бережанське Опілля». Це надзвичайно цінна ділянка горбогірного ландшафту, але лісівники не дали згоди на заповідання території, мотивуючи, що їм буде важко або неможливо здійснювати там лісогосподарські заходи.
– Маємо багато відмов саме по лісогосподарських підприємствах. Відмовлено в організації регіональних ландшафтних парків (наприклад: «Середньосеретський», «Надзбручанське Поділля», «Збаразькі Товтри», «Княжий ліс» та ще 10 парків) й інших об’єктів, які знаходяться на території лісових господарств. Зокрема, ботанічний заказник загальнодержавного значення «Малинівка» (Бережанське лісомисливське господарство). Ми неодноразово виїжджали на об’єкт спільно з науковцями. Там є багато рідкісних і зникаючих рослин, але лісівники аргументують, що на території підприємства вже є достатньо об’єктів природно-заповідного фонду, – пояснює пані Синиця.
Адмінресурс – у дії
Траплялися випадки, що сільські ради погоджували заповідання території, але цю роботу згодом блокували районні ради. Це стосується здебільшого Монастириського та Підгаєцького районів. В останньому є об’єкти, питання по яких тягнеться роками. Зокрема, ботанічна пам’ятка природи «Кривуля», «Липа Чайковського» на Підгаєччині.
Цікаву історію має ботанічна пам’ятка природи «Коров’є» у Монастириському районі. До управління екології звернулася вчителька біології Лазарівської сільської ради і запропонувала цей об’єкт під заповідання. Це єдине місце в області, де виявлено аконіт неспражньо отруйний. Спеціалісти виїжджали та оглянули територію. У травні 2011 року в Лазарівську сільську раду були направлені листи щодо погодження організації ботанічної пам’ятки природи. Площа – понад 7 га. У червні цього року екологи отримали погодження від сільської ради. Згодом матеріали надіслали на сесію районної ради, але там питання зависло. З’ясувалося, що у селі пройшли збори, де було прийнято рішення відкликати подання. З того часу переписка триває близько чотирьох років.
– Останнім часом є багато відмов із Кременецького і Шумського районів. Лосятинська сільська рада відмовила у погодженні одразу чотирьох об’єктів. Там до об’єктів ПЗФ планували віднести «Борщівецьке джерело» площею усього 0,03 га, ландшафтний заказник «Борщівецький», ботанічний заказник «Будераччина», комплексну пам’ятку природи «Веселихи». Голова сільської ради пояснила, що громаді потрібні площі для висаджування полуниці і це в результаті може приносити дохід, – розповідає Галина Синиця.
Природоохоронці наголошують, що під об’єкти ПЗФ не пропонують окультурені сільськогосподарські угіддя – ріллю, громадські пасовища тощо… Використовують в основному горбисті місцевості. Тож це ніяким чином не впливатиме на господарську діяльність. Тобто люди на них можуть випасати худобу. Це навіть необхідно. Стерильна заповідність ні до чого доброго не приведе. Територія повністю заросте. Рослинки скидатимуть насіння і воно просто не дістане землі. Невелику кількість корів у некритичний період навіть потрібно випасати. Корови копитами будуть втоптувати насіння, яке висипається. Косити територію також не забороняється.
– Люди думають, що ми маємо власну зацікавленість і претендуємо на землю. Навпаки, при заповідності чужа людина вже не зможе здійснювати там діяльність, що становить екологічну небезпеку. Хоча об’єкти ПЗФ можуть перебувати як у приватній власності, так і в державній і використовуватись із певними науково обґрунтованими обмеженнями (заборона забудови, відкриття кар’єрів, влаштування сміттєзвалищ та інших). Просто потрібно дотримуватись законодавства при охороні даного об’єкта, – резюмує Галина Синиця.
– Важливу роль у розширенні мережі ПЗФ повинні відігравати інститути громадського суспільства, особливо в частині контролю за прийняттям рішень органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування про погодження створення нових об’єктів ПЗФ, підвищення іміджу природозаповідання, формування наукових знань у місцевого населення та місцевих органів влади у цій сфері, пропаганди відповідального явлення до збереження біорізноманіття, –доповнює заступник начальника управління екології та навколишнього середовища Ігор П’ятківський.
Зоряна Гарасимів
КОМЕНТАР
Орест Сінгалевич, начальник управління екології та навколишнього середовища ТОДА:
– Дана ситуація склалася внаслідок глибокого нерозуміння важливості розвитку мережі природно-заповідного фонду і заповідання того, що в нас залишилося. Багато керівників структур, дотичних до вирішення земельних питань, не хочуть, щоб їхні дії обмежували. Бажання ковтнути якнайбільше стало хворобою. Ці дві речі є підґрунтям того, щоб ряд сільських, селищних та районних рад стали на шлях блокування розвитку заповідної справи. Ці речі мали місце і раніше. З великими потугами нам довелося готувати документи для оголошення національних природних парків. Частина території має увірвану форму, що не підлягає науковому обґрунтуванню, але нам довелось іти на компроміс. Зараз парки працюють та збільшуються. По інших категоріях доводиться працювати з органами самоврядування один на один. При цьому останні часто збурюють недостовірною інформацією. Хоча є й позитивні приклади, але вони швидше виняток із правил, ніж закономірність.
Ігор Гуменюк, головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства:
– На території підприємств обласного управління лісового та мисливського господарства розташований 281 об’єкт природно-заповідного фонду загальною площею 40597,6 га або 25,8% загальної площі земель лісового фонду підприємств, що є більше рівня заповідності по області майже у два рази. Із усієї кількості об’єктів ПЗФ 16 шт. загальною площею 20039,2 га – загальнодержавного значення, 265 шт. загальною площею 20558,4 га – місцевого значення.
Природний заповідник «Медобори» є найбільшим об’єктом природно-заповідного фонду і має найвищий природоохоронний статус. У 2015 році КМУ було погоджено створення в області двох національних природних парків – «Дністровський каньйон» та «Кременецькі гори», які створюються на 90% за рахунок площ лісових господарств. Проблеми з передачею земель для адміністрацій парків (тривала процедура виготовлення проектів відведення земельних ділянок та інші) призводять до того, що на площах, які зарезервовані для передачі НПП, не проводяться господарські заходи, в першу чергу догляди за лісовими культурами і рубки догляду за насадженнями.
Позиція управління щодо утворення нових об’єктів природно-заповідного фонду полягає в достатній обґрунтованості доцільності заповідання і створення нових об’єктів та наявності унікальних об’єктів. Кількість у нас вже є. І управління неодноразово виступало з пропозицією перегляду структури і часткової зміни чи перенесення об’єктів, але ця проблема не вирішується. А також понад 80% лісів області становлять лісові культури або насадження природного походження. Тобто більшість наших лісів рукотворні і без господарської підтримки втрачатимуть природну стійкість.
Зараз на вимогу природоохоронних організацій змінено санітарні правила в лісах. На об’єктах ПЗФ допускається наявність природного відпаду в кількості до 30 куб. м на 1 га, це значно знизить рекреаційну привабливість даних об’єктів. На підприємствах управління розпочато процедуру сертифікації ведення лісового господарства до міжнародних вимог. На даний час два із них («Кременецьке ЛГ» та «Бережанське ЛМГ») уже пройшли оцінку і найближчим часом отримають сертифікати відповідності FSC, передбачається, що інші отримають сертифікати до кінця І-го кварталу 2017 року.
Джерело: Тижневик "Номер один"
8450