"Галич" (Збараж): підсумки сезону-2025

Продовжуємо підбивати підсумки футбольного сезону 2025 року. На черзі – «Галич» зі Збаража, який посів третє місце. До розмови ми запросили головного тренера команди Романа Михайловича Курдупеля.

– Романе Михайловичу, якими були завдання для Вас, коли влітку очолили «Галич»?

– Завдання було потрапити «Галичу» до призової трійки. Коли мене запросили в команду, «Галич» був шостим у турнірній таблиці. Тоді вже було розуміло, що за перших два місця ведуть боротьбу ФК «Борщів» та «Агрон», тому йшлося про третє місце, хоча, теоретично, можна було поборотися за вищу позицію.

– Завдяки яким чинникам збаразькій команді вдалося досягнути поставлених цілей?

– Чинників було кілька – хороший підбір гравців, стабільний тренувальний процес та дружній колектив. Хлопці з відповідальністю відносилися, як до тренувань, так і до ігор. Дисципліна була на належності рівні, не було такого, щоби хтось відбував номер. Всі фактори вкупі призвели до здобуття «Галичем» третього призового місця.

– Які, на Ваш погляд, матчі «Галича» були найкращими у чемпіонаті, а які провальними?

– Найневдалішим, на мій погляд, був поєдинок у Зеленому, де ми поступилися «Медоборам» (0:1). У тому матчі ми програли супернику, як боротьбу, так і контроль над м’ячем. Хтось може сказати, що невдалим був і домашній поєдинок проти ФК «Трибухівці» і наша поразка в ньому – 1:2. Але я б не був таким категоричним. Поразка – це була доля випадку, іноді таке трапляється в футболі. Ми повністю переважали суперника, створили багато гольових моментів, навіть пенальті заробили, який, на жаль, не був реалізований. Ще один одинадцятиметровий у ворота суперників арбітр не призначив. А в другому таймі дві помилки голкіпера Дмитра Загурського призвели до нашої поразки. При чому, вирішальний гол у наші ворота був забитий ледь не з центра поля.

Кращими б назвав обидва поєдинки «Галича» проти «Поділля» з Васильківців. Вдома збаражчани впевнено перемогли 4:0. Той поєдинок я дивився з трибуни, а після нього мене представили команді в якості головного тренера. Також повністю переграли «подолян» на їхньому стадіоні – 2:0. Дуже дисципліновано, з великої кількістю моментів провели ту зустріч у Васильківцях, яка, фактично відкрила нам дорогу до бронзових нагород. До хороших матчів можна віднести і програний домашній поєдинок ФК «Борщів» (0:1), по самовіддачі претензій нікому не міг висловити.

– Той факт, що «Галич» заявився на аматорський кубок України, не відбився на грі збаражчан у чемпіонаті?

– Так, ми виступали на два фронти – на «область» і на «Україну». Могли ні там, ні там не досягнути результату. Тому, після першого матчу 1/8 фіналу аматорського кубка, у якому «Галич» поступився ФК «Вільхівці» з Івано-Франківської області, було прийнято рішення знятися з кубка України. І сконцентруватися виключно на внутрішніх змаганнях, щоби досягнути поставлених цілей. І, як виявилося, це було виправдано, адже вигравши два останніх матчі «Галич» фінішував третім.

– Як на мене, дуже важка та терниста була дорога до цього призового місця…

– А по-іншому й не могло бути. По-перше, всі команди на нас налаштовувалися, як на одного з фаворитів чемпіонату, відповідно легких поєдинків у «чемпіонській» групі в нас не було. По-друге, зіштовхнулися з кадровими проблемами. Були матчі, в яких у заявці «Галича» було 13-14 футболістів, двоє з яких воротарі. Кілька наших гравців виїхали за кордон (Роман Софінський та Андрій Ласий), Владислав Тимощук травмувався, хтось був дискваліфікований, відповідно вони не могли допомогти команді на фініші сезону. Ситуація була не проста, однак ми з честю з неї вийшли. А, зважаючи на те, що в нас молода команда, напевно після «Вікнин», наймолодша за середнім віком гравців (в розрахунок не беремо мого помічника Андрія Білика, котрий теж потрапив у заявку на сезон), то перспективи у неї хороші й наші великі перемоги ще обов’язково прийдуть.

– Цьогоріч у чемпіонаті області відбулося збаразьке дербі між «Галичем» і ФК «Збараж». Чимось особливими для Вас і Вашої команди були ці поєдинки?

– Однозначно, ці матчі стояли осторонь всіх інших, адже два колективи представляли одне місто. Матч першої половини сезону відбувся ще до мого приходу в «Галич», тому про нього нічого не можу сказати, а от другий – мав дуже принципове значення. Окрім того, що ще було дербі й кожна команда хотіла довести, що вона у місті сильніша, для «Галича» це був ще й поєдинок за «бронзу». Десь було переживання за результат, нервозність, гра не вийшла красивою, як би комусь хотілося. Суперник сам практично нічого не створив, натомість мав два гольових моменти через недотримання ігрової дисциплінами нашими гравцями. Та все ж, «Галичу» вдалося в тому матчі таки зберегти свої ворота недоторканими й, забивши двічі в кожному з таймів, ми стали бронзовими призерами, незалежно від результатів решти матчів заключного туру чемпіонату.

– У кубку області «Галич» зупинився в кроці від фіналу.

– За жеребом у півфіналі нам дісталася найсильніша на сьогодні аматорська команда Тернопільщини – «Агрон» з Великогаївської громади. У гостях ми поступилися 0:2. Однак видали дуже сильну гру в матчі-відповіді у Збаражі. Наприкінці першого тайму того поєдинку Артем Васильченко відкрив рахунок, ще мали нагоди відзначитися. А потім арбітр призначив у наші ворота дуже сумнівний пенальті. Суперник його реалізував і саме дії судді, на мій погляд, вплинули на наші кубкові перспективи. Адже в час, що залишався до кінця зустрічі ми могли ще раз відзначитися і тоді не відомо, хто б пробився до фіналу.

– Хто був лідером команди зі Збаража в цьому сезоні, а хто не виправдав Ваших сподівань?

– Цьогоріч розкрився Станіслав Симчук, котрий показав хороші індивідуальні дії, завдяки яким відзначився багатьма забитими м’ячами, які принесли команді бажаний результат. Добре на своїй позиції відіграв досвідчений Ярослав Миронюк. Стабільну гру показувала пара центральних захисників – Артем Васильченко та Олександр Ткачук, котрі грали практично без замін. Дуже багато якісних матчів, особливо в плані створення гостроти, відіграв Дмитро Проскура. Приємно здивував Михайло Купчак, котрий до мого приходу в команду був гравцем заміни. Він поступово став футболістом основи, який міг закрити практично будь-яку позицію – від захисника до нападника. Під кінець сезону з хорошої сторони себе показав Арсен Музика, знайшовши на полі свою ігрову позицію правого півзахисника.

Запрошуючи з «Медоборів», робилася ставка в лінії атаки на Владислава Тимощука. Однак важка травма коліна завадила йому показати все, що він вміє. Натомість, хотілося б більшої стабільності від Олега Співка, Назарія Бобка, Андрія Ласого та Романа Софінського. Вони могли добре відіграти одну гру, а іншу трохи слабше. Більшого, і я, і наше керівництво очікувало від нападника Віталія Мица. Рівень його гри мені добре відомий, тому вважаю, що він ще не сказав свого останнього слова у «Галичі». Очікую, що він прибавить через зиму, пройшовши у командою тренувальні збори. У всякому разі на нього ми розраховуємо.

– Назвіть символічну збірну «Галича» зразка 2025 року.

ؘ– Воротар – Дмитро Загурський

Центральні захисники – Артем Васильченко та Олександр Ткачук

Лівий захисник – Роман Возьний

Правий захисник – Михайло Купчак/Назарій Бобко

Опорні півзахисники – Ярослав Миронюк та Олег Співак/Олег Самсін

Піднападник – Дмитро Проскура

Лівий півзахисник – Станіслав Симчук

Правий півзахисник – Арсен Музика

Нападник – Віталій Миц

– Важко Вам, як тренеру, посеред сезону приходити в колектив, коли не готували команду, не проводили селекцію?

– Точно, було не просто. Однак я отримав повну підтримку від керівництва клубу, яке забезпечило повноцінний тренувальний процес. Плюс, багато гравців «Галича» пройшли школу Футбольної академії «Тернопіль», з деякими я працював у бучацькому «Колосі» (Ткачук, Софінський, Проскура), тому доволі швидко познайомився з командою і без особливо «розкачки» почав працювати.

– Хто допомагав Вашій команді пройти не простий футбольний рік?

– Знаю, що команда фінансується за рахунок керівників клубу – Руслана та Романа Адамовичів. Також заявковим внеском на чемпіонат області і тренувальними зборами допомогла Збаразька міська рада.

– Якщо говорити загалом про сезон, що завершився, на Ваш погляд – все по ділу і лідери – це саме ті команди, які показували найкращу гру?

– «Агрон», на мій погляд, заслужено став чемпіоном. ФК «Борщів» боровся до кінця з лідером аматорського футболу Тернопільщини, завдяки чому чемпіонат став дуже цікавим. Однак у «золотому» матчі все стало на свої місця. Щодо нас, то теж все закономірно. «Галич» справедливо став третім, недаремно наша команда найменше зі всіх учасників чемпіонату області пропустила голів. Щодо решти колективів, хто з них витерпів довгий футбольний марафон, боровся до кінця, той і був вищим у турнірній таблиці.

– Як оціните загалом цьогорічний чемпіонат Тернопільської області в плані організації?

– Я за те, щоби чемпіонат області був повноцінним у два кола. Тоді всім зрозуміло, що ти один матч граєш вдома, інший – на виїзді і календар збалансований. Бо, цьогоріч, по прикладу «Галичу», ми грали не зовсім для своїх вболівальників. У «чемпіонській» групі провели спершу дві гри на домашньому стадіоні, потім чотири матчі – на виїзді. Тобто місяць болільник не бачив команду, і лише заключний поєдинок ми провели на збаразькому стадіоні «Колос».

– Чи вже накреслені в «Галича» плани на 2026 рік?

– Поки жодних планів з нашим керівництвом не обговорювали. Думаю, ситуація проясниться вже ближче до Нового року, або в першій числах 2026 року. Знаю, що у Бельгію до батьків поїхав один з наших лідерів – Станіслав Симчук. Якщо брати вікову градацію, то, теоретично, дев’ять футболістів «Галича» теж можуть покинути Україну. Тому, важко щось спрогнозувати в довгостроковій перспективі. Від того, що скаже наше керівництво будемо відштовхуватися і думати, яких гравців і під які завдання запрошувати у команду.